Стимулююче тарифоутворення: принципи та вигоди

Раніше Domik.ua повідомляв про те, коли можуть знизитися тарифи на енергоресурси для українців.

Загалом у планах Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, до 2020 року перевести на стимулююче тарифоутворення чотири десятки енергопостачальних підприємств.

Зокрема, це передбачено стратегічними документами ЄС, Коаліційною угодою та Програмою діяльності Уряду:

- Директива 2009/72/ЄС в частині запровадження принципів стимулювання при реалізації тарифної політики;

- п. 5.2 Розділу XII «Реформа Енергетики та Енергонезалежність» Коаліційної угоди, укладеної учасниками коаліції депутатських фракцій Верховної Ради України VIII скликання та підписаної Політичною партією «Народний фронт», Партією «Блок Петра Порошенка», Політичною партією «Об’єднання «Самопоміч», Радикальною партією Олега Ляшка, Політичною партією Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»;

- п. 262 Плану заходів з виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України та Стратегії сталого розвитку «Україна-2020» у 2015 році, затвердженого розпорядженням КМУ від 4 березня 2015 р. № 213-р.

Станом на сьогодні для реалізації задуму Національною комісією вже внесено зміни до ряду нормативно-правових актів. Так, з метою запровадження стимулюючого регулювання було прийнято постанови:

- від 8 жовтня 2015 року №2561 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 23 липня 2013 року №1009 та визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 10 січня 2014 року №7»;

- від 8 жовтня 2015 року №2562 «Про внесення змін до Порядку визначення регуляторної бази активів суб'єктів природних монополій у сфері електроенергетики»;

- від 29 жовтня 2015 року №2674 «Про затвердження Змін до Процедури встановлення тарифів для ліцензіатів з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та/або з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами у разі застосування стимулюючого регулювання».

Усі документи офіційно оприлюднені у газеті «Урядовий кур’єр» за 12 і 14 листопада поточного року та набрали чинності з дня опублікування.

У НКРЕКП переконані, що впровадження стимулюючого тарифоутворення сприятиме залученню інвестицій у сферу електроенергетики та забезпечить енергокомпаніям стимули для ефективної роботи і надання якісних послуг споживачам. Саме такими є результати світового досвіду. Примітно, піонери серед країн ЄС здійснили перехід до стимулюючого регулювання більше 20 років тому. Так, до прикладу, Великобританії вдалося у 2 рази скоротити витрати електророзподільчих компаній та тарифи на передачу електроенергії за 15 років. У Румунії знос активів зменшився з 75% до 48% протягом 2004-2011 років.

Читайте також: Ігри навколо тарифів. Що відбувається насправді?

Що ж таке стимулююче регулювання?

Стимулююче регулювання або RAB-регулювання (як його прийнято називати на Заході) – це система тарифоутворення на основі довгострокового регулювання тарифів, спрямованого на залучення інвестицій для будівництва та модернізації інфраструктури електричних мереж та стимулювання ефективності витрат електророзподільних компаній. Нею передбачається встановлення величини необхідного доходу в залежності від досягнення встановлених показників надійності електропостачання та якості обслуговування споживачів, а також мотивація регульованих компаній до зниження витрат. 

Основними елементами стимулюючого регулювання є:

- проведення переоцінки активів з метою встановлення регуляторної бази активів для розрахунку регуляторної амортизації та прибутку; 

- встановлення норми прибутку на рівні, достатньому для залучення необхідного обсягу інвестицій; 

- покриття обґрунтованих операційних витрат; 

- встановлення довгострокових параметрів регулювання (цільових показників якості та надійності).

Як зміниться механізм формування тарифів? 

Якщо традиційна модель «витрати плюс» представлена формулою: Собівартість + Прибуток (відсоток від собівартості) = Ціна послуги, то новий метод припускає інше трактування: Ціна - Прибуток (вимоги до рівня дохідності капіталу) = Собівартість (виробництво по цільовій собівартості).

Якщо діюча методика «витрати плюс» дозволяє підприємствам ліцензіатам враховувати в тарифі операційні витрати, амортизаційні відрахування та встановлений рівень рентабельності, то RAB-метод перетворює останній компонент цієї формули в рівень доходу на капітал (R). Цей дохід визначається двома складовими: регуляторною базою активів (RAB) компанії та регуляторною нормою прибутковості (r).

Регуляторна база активів (RАB) визначається як справедлива вартість активів підприємства, які використовуються в регульованій діяльності, і може бути оцінена кількома способами: як ринкова вартість компанії, відновлювана вартість активів, дисконтований потік грошових коштів, балансова вартість або вартість заміщення активів. Тобто, фактично необхідно на підставі незалежної експертизи, провести оцінку основних фондів підприємств. 

Розрахувати норму прибутковості (r) або норму інвестованого прибутку більш складно. Згідно з європейськими RAB-методикам вона розраховується на підставі середньозваженої вартості капіталу (WACC). Формула, що дозволяє визначити цей показник, говорить про те, що він враховує вартість власного капіталу і вартість позикового капіталу (позики, облігації, прямі інвестиції). Крім того, обидва ці елементи (як власні кошти компанії, так позикові) мають свою ціну, яка виражена певною процентною ставкою. При цьому, для визначення WACC враховуються податки підприємства.

Завданням регулятора також стане визначення рівня операційних витрат, які будуть враховані в тарифах, які включають як контрольовані витрати (наприклад, на енергоносії), так і неконтрольовані (індексація на рівень інфляції, відрахування в фонд оплати праці, податки, збори). Зменшуючи контрольовані витрати, підприємство ліцензіат зможе заощадити кошти, які будуть прибутком компанії. При переході на 2-ий регуляторний період, який триватиме 5 років, регулятор також буде встановлювати вимоги до ефективності і до якості послуг.

Читайте також: Дорогі тарифи: коли подешевшає газ для українців

Що принесе?

Головними вигодами впровадження стимулюючого регулювання для енергопередавальних та енергопостачальних компаній є зменшення втручання регулятора в операційну діяльність, збереження вигод (досягнутої економії) внаслідок підвищення ефективності діяльності в розпорядженні компанії і, головне, забезпечення необхідного обсягу фінансування інвестиційних програм шляхом залучення акціонерного та позикового капіталу.

Поряд з цим, беручи до уваги величезну кредиторську заборгованість підприємств, зношеність мереж та основних фондів, можна припустити, що природні монополісти ще не скоро матимуть змогу відмовитися від фінансової підтримки держави. Окрім того, при встановленні довгострокових тарифів можливі суттєві помилки прогнозів інфляції, інвестиційних витрат. При цьому підприємствам буде складно залучити «довгі гроші», тобто довгострокові беззаставні кредити з низькою ставкою дохідності.

Для потенційних інвесторів істотно знизяться ризики: при вкладенні своїх коштів в активи підприємств галузі, гарантований тарифом дохід на вкладений капітал дозволить їм повертати свої кошти і отримувати прибуток. Однак, для концесіонерів, орендарів, керуючих компаній, кредиторів та прямих інвесторів посилиться контроль за виконанням їхніх власних зобов'язань. Крім того, в тарифі буде закладатися ставка норми прибутковості на інвестований капітал, визначена Національною комісією. Вона буде невисокою і варіюватиметься в діапазоні 12-15%.

Для споживачів електричної енергії та економіки України в цілому впровадження стимулюючого регулювання дозволить забезпечити створення привабливого інвестиційного клімату для залучення приватних інвестицій, підвищення якості та надійності електропостачання та підвищення ефективності операційної діяльності обленерго шляхом зниження неефективних операційних витрат та повернення споживачам частини досягнутої вигоди (економії) у вигляді відповідного зниження тарифів. Однак, потрібно зауважити, що в рамках цієї методики неможливий відпуск ресурсів за економічно необгрунтованими тарифами. Тож, споживачам потрібно буде бути готовими до подальшого зростання тарифів, а державі до компенсації населенню різниці між реальною вартістю послуги і рівнем його доходу. 

Примітно, економічних підстав для зміни «правил гри» для учасників житлово-комунальної галузі більш, ніж достатньо. Наразі в Україні склалася парадоксальна ситуація, коли природні монополії, на послуги яких завжди є стабільний попит виявилися збитковими і не мають необхідних ресурсів, щоб забезпечувати безперебійне, якісне та безпечне електропостачання для споживачів електричної енергії. Причини цього варто шукати в методах державного регулювання вартості комунальних послуг, які діяли донедавна. Фактично тарифи на електроенергію утримувалися впродовж багатьох років на одному рівні, коли витрати підприємств на надання послуги населенню постійно зростали.