18.09.2007

Столичні гуртожитки: капіталістичний комунізм



Перші гуртожитки з’явилися в Києві на початку п’ятдесятих, останні – в середині вісімдесятих. За три десятиліття у столиці України їх збудовано близько двохсот – за типовими й індивідуальними проектами, практично в кожному районі міста.

Розміщуються гуртожитки в 3-12-поверхових будинках (у переважній більшості, цегляних) двох типів: коридорного (до 25 кімнат на поверсі) або секційного («кубрик» на 4-8 кімнат, об’єднаний спільною кухнею, побутовим приміщенням й холом для відпочинку («ленінською кімнатою»)). Основний планувальний елемент – житлове помешкання, розраховане на проживання 2-4 осіб при нормі площі 6м2 на кожного (у 10-18-метрових кімнатах цього ніколи не дотримувались). Гуртожитки поділяються на три категорії, залежно від «житлової аудиторії»: студентські, робітничі та відомчі. Тут можуть жити як одинокі особи, так і цілі родини. Незважаючи на такі відмінності, в них є спільне призначення – тимчасове проживання людей (на період навчання, роботи на підприємстві, перебування на службі). Але, як відомо, у нашій країні ніщо так не постійно, як тимчасове. У робітничих гуртожитках люди живуть навіть не роками - десятиліттями, й надії отримати довгоочікуване власне житло практично не залишилось. Більше того, вартість такого спільного проживання постійно збільшується: якщо в сімдесяті-вісімдесяті за «ліжко-місце» щомісяця платили 5 крб., то нині ціна коливається від 70 до 1200 грн. у студентських гуртожитках й від 120 до 1500 грн. у робітничих, що майже дорівнює вартості орендованої однокімнатної квартири. Майбутнє гуртожитків – вкрай туманне. З одного боку, частково їх реконструюють під повноцінні житлові будинки, переводять у категорію готельок або перетворюють на об’єднання комунальних квартир. З іншого боку, певним замінником фізично та морально застарілих гуртожитків може стати житло соціального типу, що споруджуватиметься за рахунок державних коштів для малозабезпечених верств населення. Проте, відповідний «Закон про житловий фонд соціального призначення», прийнятий минулого року, поки залишається лише на папері. Та й охочих одержати житло без права набуття його у власність знайдеться небагато. Тим більше, що в разі покращання матеріального становища їх мешканців позбавлятимуть державної «ласки». У Верховній Раді зараз зареєстрований законопроект, згідно з яким дозволяється приватизовувати кімнати в гуртожитках певної категорії. Але керівники підприємств та відомств, на балансі яких перебувають такі споруди, навряд чи погодяться на безоплатну передачу громадянам цього ласого шматка столичної нерухомості без реальної грошової компенсації з боку держави. Отже невідомо, скільки часу ще триватиме цей новітній капіталістичний комунізм. А поки з гуртожитків потрохи зникають їх символи - «старорежимні» коменданти - головні герої численних анекдотів, дійові особи студентського та робітничого фольклору, неповторна частка минулої епохи, а для декого - й цілого життя.