Схід-втікач: чому переселенцям не хочуть здавати житло

Представники місії ОБСЄ і ООН висловлюють сильну стурбованість таким величезним числом людей, змушених залишати свої будинки. Ще більш стурбовані ситуацією самі переселенці, адже найчастіше їм доводиться стикатися з ситуацією, коли ні зняти житло, ні знайти роботу на новому місці вони не можуть. Від їх донецької або луганської прописки ріелтори сахаються, як чорт від ладану.

Ми вирішили розібратися, в чому причини, що лякає орендодавців, чому вони сьогодні неохоче здають житло переселенцям із зони АТО, коли ще кілька місяців тому робили це вельми охоче.

У   Києві  донецьким зняти житло складно, але можна.

«Шанси зняти житло в Києві для тих, хто з Донецька та інших міст Донбасу, різко знизилися ще в серпні минулого року і з тих пір залишаються стабільними», - говорить донеччанин Євген, який перебрався в місто на Дніпрі ще на початку червня.

За цей час він уже змінив дві квартири, так що і з ріелторами, і з киянами, що здають житло, спілкується регулярно.

«У червні взагалі ніхто не надавав значення, донецький ти чи ні. Це не впливало ні на ціну, ні на ставлення господарів, - згадує він. - Ситуація різко змінилася в серпні і, думаю, що тут спрацював і пропагандистський ефект. У цей час на ТБ стали все частіше з'являтися сюжети про погане ставлення до донецьких. Тоді ж деякі ріелтори почали відмовлятися працювати з донецькими клієнтами - чи то з ідеологічних міркувань, чи то через те, що не хочуть даремно гаяти час.

Журналіст «Української правди» Анастасія Рінгіс каже, що приблизно з серпня вони стали систематично отримувати повідомлення про якісь бійки та інши неприємні інциденти за участю вихідців зі сходу України. Проте кожного разу, виїжджаючи на місце і намагаючись знайти тих, хто нібито постраждав від рук «донецьких», нікого не знаходили. Інформація виявлялася звичайним фейком.

Мета таких вкидань зрозуміла - посіяти внутрішню ворожнечу в Україні. Згуртовані українці, що протягують один одному руку допомоги, мабуть, комусь дуже псують настрій.

За словами Рінгіс, сьогодні в Києві діють цілі волонтерські групи, які допомагають переселенцям зняти житло, проводять бесіди з орендодавцями, якщо вони відмовляються здавати квартири переселенцям.

Але в цілому більшість ріелторів і без допомоги волонтерів береться за пошук житла для переселенців зі сходу. А є й такі, які спеціалізуються чи не виключно на допомозі переселенцям. Так, у одного мого знайомого ріелтора чоловік родом з Донецька, вона і симпатизує таким клієнтам. На жаль, в Києві склалися цілком певні стереотипи, і 10 хороших донецьких квартиронаймачів не переб'ють репутацію одного поганого.

Тим не менш, Євген впевнений, що при наявності достатньої суми грошей квартирне питання в Києві вирішити можна, незалежно від місця попереднього проживання.

Хто може, вирішує його кардинально - не знімаючи, а купуючи квартири і будинки. «На Оболонській набережній раніше порожні особняки стояли, тепер, кажуть, все розкупили, - розповідає киянка Марія. - У мене робота пов'язана з банківською сферою, так що переселенці з Донецька та Луганська покупку квартир регулярно оформляють, і недешевих. Причому, вказують, що самі безробітні».

Втім, Марія визнає, що скупка квартир донецькими - явище не масове. Ті, хто більш забезпечений, житло в Києві придбали вже давно, "до війни", а зараз просто перебралися на підготовлені запасні аеродроми.

Більшість же з втікачів зі сходу в останні півроку квартири знімають, а не купують, І враження від таких квартиронаймачів різні.

Олександр влітку пустив приїжджих на дачу. «Жили практично безкоштовно, в мене тоді нормально з роботою було, до того ж це були знайомі знайомих, - згадує він. - Начебто нормальні люди, потім знайшли квартиру, з'їхали, ми навіть і не попрощалися. А потім приїхали на дачу з дружиною, після їхнього від'їзду. Все, в принципі, прибрано, чисто, тільки на столі записка, яка нас вбила: «Все одно ми вас ненавидимо».

У вересні Олександр втратив роботу і був змушений сам перебратися на дачу, а квартиру здати. Поміркувавши, вирішив ризикнути і знову здав житло донеччанам, але вже іншим. Поки не скаржиться: «Платять справно, - каже. - А ті, що влітку були ... Ну, різні люди бувають ».

Рієлтор Інна від обслуговування донецьких клієнтів не відмовляється (до речі, сама вона перебралася в столицю з західної України) і не розуміє колег, які не хочуть працювати з вихідцями з Донецька, Луганська чи Маріуполя: «Так, є кияни, які не хочуть здавати донецьким свої квартири, але їх меншість. Набагато менше, ніж тих, хто не хоче пускати квартиронаймачів з домашніми тваринами або дітьми ».

Харків. Переселенцям із зони АТО трохи складніше зняти кімнату або квартиру в Харкові, ніж місцевим або жителям інших областей, але цілком реально. Ріелтори хоч і насторожено ставляться до потенційних орендарів з Луганської та Донецької областей, але все ж обіцяють допомогти з житлом. Головне для них, щоб кімната або квартира знімалася на тривалий термін - не менше півроку. Ну і перевагу вони віддають сімейним парам, а також людям з дітьми.

Коли ми дзвонили від імені переселенців і намагалися зняти квартиру в Харкові, агент нам відповів наступне: «Добре, що ви відразу сказали, що ви з Луганська, щоб даремно не їздити. Не всі хочуть у себе переселенців селити ».

В іншому агентстві нам повідомили, що через таку прописки житло буде знайти трохи складніше, але пообіцяли умовити власників квартир.

Попалася одна квартира, яку безпосередньо здавала господиня, без будь-яких посередників. Її нітрохи не збентежила луганська прописка. «Головне, щоб ви знімали надовго, і заплатили за перший і останній місяці», - сказала вона.

В цілому, судячи по десятку дзвінків, можна резюмувати: зняти житло переселенцям в Харкові цілком реально, правда, засмутити може деяке упереджене ставлення, але категорично поселяти у себе жителів Донецька і Луганська відмовляються одиниці. Головне - платоспроможність і завдаток клієнта, інші питання часто «утрясають» самі ріелтори.

Одеса. В Одесі переселенцям вкрай важко зняти житло. У телефонній розмові маклери зізнаються, що більшість власників квартир категорично не хочуть брати сім'ї з Донецької та Луганської областей. А якщо беруть, то прискіпливо запитують, де працюють люди, скільки заробляють на місяць.

Наш журналіст вибрав кілька оголошень про винаймання хороших квартир з ремонтом в нових будинках. Але ріелтори, почувши, що житло шукається для сім'ї із зони АТО, відразу відмовляються: «Це дуже шикарна квартира, там дуже крутий господар, не візьме», і пропонують варіанти простіше - і за ту ж ціну, що і гарне житло. У розмові маклери навіть переконують не зволікати з вибором і погоджуватися на перші запропоновані варіанти, мовляв, кількість квартир в Одесі, куди згодні пустити біженців, вкрай невелика.

Переселенка з Маріуполя Анастасія зізнається: два місяці жила в готелі, поки через знайомих не знайшла квартиру.

«Домовлятися про зустрічі, приходиш дивитися, а там відразу запитують, яка прописка. Якщо з Донецької області - відразу відмовляють. Насправді, переселенців бояться, тому що їх важко буде в разі несплати вигнати з квартири. Так думають одесити. Вони бояться взяти на себе непотрібний вантаж. У підсумку мені допомогли друзі», - зазначає дівчина.

Запоріжжя. Всі труднощі пошуку житла в Запоріжжі випробувала на собі Юля Манарченко, яка змушена була покинути рідний Луганськ.

«Квартиру шукала 3 тижні в авральному режимі! У багатьох оголошеннях відразу ж пишуть: «Переселенцям не турбувати». Одне з перших питань, які задавали ріелтори, - це прописка. Одного разу я відповіла, що прописана в Івано-Франківську, на що мені відповіли, мовляв, це не страшно, головне, щоб не Луганськ чи Донецьк. Був випадок, коли ми прийшли дивитися квартиру, ріелтор заздалегідь знала, звідки я приїхала, але коли про це дізналася господиня, то відразу пішла назад, хоча спочатку ніяких умов з приводу переселенців не висувала. Як я не намагалася переконати, що приїхала в Запоріжжя жити, працювати, а не пересидіти пару місяців, слухати ніхто не хотів. У підсумку, зневірившись, я навіть подумувала шукати квартиру через сестру. Вона прописана в Запоріжжі, їй би вдалося без проблем знайти житло, але тоді б я себе відчувала, як на пороховій бочці. Адже коли б господарі квартири дізналися, що в квартирі живе інша людина, та ще й біженець, міг би бути серйозний скандал », - розповідає Юлія.

Їй пощастило. Квартиру дівчина знайшла, не вдаючись ні до яких хитрощів. Та ще й недалеко від роботи.

«В цілому, живеться мені у Запоріжжі комфортно. Я не відчула ніякої різниці в менталітеті, немає ніякої ворожості. Що ж стосується страшилок про те, що комусь машини дряпають через донецьких номерів або ще щось ... Може, це з кимось і траплялося, але таких людей я особисто не знаю », - розповідає Юля. 

Миколаїв. Квартири переселенцям з Донбасу в Миколаєві здають неохоче, при тому, що біженців в місті та області, які шукають житло, вистачає.

Так, наприклад, сім'я з немовлям вже кілька днів підшукує для себе бюджетний варіант квартири, розмістивши оголошення на відповідному сайті.

Як каже Ольга, миколаївці не хочуть брати квартирантів-переселенців, побоюючись, що незабаром у них не буде грошей платити за житло, а вигнати сім'ю з маленькою дитиною на вулицю рука не підніметься.

Родина Ольги шукає дешеве житло, вони можуть собі дозволити оплачувати тільки комунальні послуги, однак таких орендодавців поки немає.

Зателефонувавши за кількома номерами орендодавців-господарів квартир, ми переконалися, що бути в шкурі переселенця страшно: якщо у тебе немає грошей, тебе не перевезли організовано у групі в місто і не поселили в якомусь санаторії чи готелі, доведеться ночувати на вокзалі.

Правда, хостели більш охоче беруть біженців на проживання, однак ціна в хостелах теж "кусається". За ночівлю тут потрібно буде викласти чималеньку суму - наприклад, двомісний номер економ-класу з 1 ліжком і загальною ванною кімнатою обійдеться в 220 гривень за добу.

Основні причини, з яких господарі відмовляються брати переселенців, озвучені ними журналістам, - сумніви в платоспроможності і боязнь, що з Донбасу в квартиру можуть завезти вибухонебезпечні предмети. 

Львів. Наша львівська журналістка зателефонувала в дві ріелторських контори під прикриттям ось якої легенди: їй - 27 років, чоловікові - 29. Є 5-річний дитина. Виїхали з Маріуполя. Шукають чисту, охайну однокімнатну квартиру, недалеко від центру. Ціна - 3 тисяч в місяць.

Ріелтор з агентства В'ячеслав. «Коли я сказала, що ми з Маріуполя і шукаємо довгострокову оренду, ентузіазму в голосі у ріелтора не було. Він сухо сказав, якщо щось буде, то він подзвонить. Але наполегливо порадив: "продовжуйте шукати".

Приватний ріелтор Христина виявилася більш чутливою. Вона поцікавилася, яка зараз ситуація на сході, і висловила жаль.

На запитання: «Чи не буде проблем через те, що ми зі сходу?» - Вона відповіла: «Ви приїжджайте. Треба, щоб вас бачили, щоб господарі поговорили з вами. Я тільки посередник».

Щодо статистики - вона сказала, що ситуація з квітня не змінюється. Переселенцям важко знайти квартиру, а людей приїжджає все більше.

З мого досвіду, скажу вам, 50% коли чує, що люди зі сходу, - відмовляються приймати. 50% - погоджуються», - сказала вона.

Відзначимо, що обидва ріелтора сказали приїжджати і, якщо щось знайдуть, обіцяли зателефонувати. 

Кривий Ріг. У Кривому Розі зараз величезний наплив вимушених переселенців. Житло зняти з кожним днем стає все важче, особливо в районі Зарічного, куди переїхав Донецький юридичний інститут. Зі слів ріелтора, мікрорайон просто «розбух» від кількості вимушених переселенців. Дівчина запропонувала 2-кімнатну квартиру за 2000 гривень, але з поганим ремонтом і без меблів. На питання, чи є в найближчих районах квартири, відповіла, що на 44 кварталі є відмінний варіант за 2,5 тис. грн. і «господарка не проти українців зі східних областей».

Під час розмови, ріелтор підтвердила, що не всі хочуть здавати квартири вимушеним переселенцям. Вона додала, що на Зарічному є хороша 2-кімнатна квартира з ремонтом, меблями і технікою, господарі не проти домашніх тварин. Але здавати свої апартаменти готові тільки місцевим.

Зі збільшенням бажаючих переїхати в Кривий Ріг із зони АТО, вартість квартир у місті значно зросла. 

Дніпропетровськ. Наша журналістка спробувала зняти житло, спочатку представившись переселенкою зі сходу України, а потім - студенткою з Нікополя. І ось що з цього вийшло.

Перша ріелторська контора: запропонували житло в спальних районах (Перемога, Сокіл): однокімнатні квартири по 3000 грн на місяць. Оскільки я переселенка (за легендою), запитали, чи буде у мене можливість оплачувати житло постійно, або воно мені потрібно буквально на кілька місяців. Я сказала, що не знаю. Мені відповіли, що мінімальний термін оренди - 2,5 місяців з передоплатою.

У другій ріелторській конторі запропонували (як переселенці) добову оренду житла (якщо потрібно), але там однокімнатна коштує 500 грн. в день. А ось помісячний з'їм дешевше - на Лівобережному та Сонячному 1-кімнатна коштує 2,5 тисячі грн. Теж просили передоплату. Але це для всіх, а не тому що я переселенка.

В обох цих конторах різниці між переселенцями і студенткою з Нікополя не робили ніякої. Головне – щоб гроші були.

Журналістка зателефонувала ще в три агентства - відповідь була такою ж самою. Дешевого житла немає, запропонувати нічого, а от дороге - будь ласка, з будь-якою  пропискою, тільки плати.

Хоча і в Дніпропетровську є орендодавці, які воліють не мати справи з переселенцями. Мотивів своїх вони не пояснюють, просто просять ріелторів враховувати прописку і біженців не пропонувати. 

Луганчанка в Івано-Франківську. Зробила п'ять дзвінків, три ріелторам і два господарям. У розмові розповіла про себе все, без купюр. Переселенка, двоє дорослих дітей і батько-пенсіонер.

Рієлтор 1.

  - Ви знаєте, зараз немає поки бажаючих здавати квартири переселенцям, тому що ви поживете пару місяців і можете виїхати, а людям потрібно на рік. На пару-трійку місяців теж є житло, але воно дорожче. Давайте я вам передзвоню, дізнаюся у колег, у кого є бажаючі здати квартиру переселенцям. (Думаю, просто ввічливо відфутболив мене).

Рієлтор 2.

  - Немає проблем, просто потрібно буде укласти договір, все прописати, ви розумієте, випадки різні бувають. А ви де жили? І що - не збереглася ваша квартира? Яке у вас там все-таки нещастя. А тварин нету у вас? Нету? Добре. Це головна проблема. З твариною ви квартиру не знімете. Ви знаєте що, під'їжджайте до нас, подивимося варіанти.

Рієлтор 3.

- З Донбасу, говорите ... Знамена ЛНР вивішувати не буде і гімн Новоросії співати? Ну і добре. Договір укласти обов'язково, на півроку, потім продовжите, якщо треба буде. Ну і само собою, з господинею поговоріть, познайомтеся. А ви добре на українській говорите, я б і не сказала, що з Донбасу. Давайте ваші контакти запишу ...

Господар:

  - А ви давно звідти виїхали? Півроку, добре. А то зараз хто їде, тим там, напевно, більше подобалося. Не завжди? А, грошей немає. Старики хворі ... Загалом, з людиною завжди говорити треба, правильно? Ви ж тут нам вибухи влаштовувати не будете? Нє? Ну і добре. А то у нас тут сусіди мирні, з дітками. І музику допізна голосно не включати. Ну і що, що у вас пенсіонер, пенсіонери різні бувають. А ви працюєте вже? А ваші діти? А то сват у мене працівника добу через дві в сигаретний ларьок шукає, три тисячі, я поговорю з ним, якщо треба. Так, ви ж зрозуміли, що за комунальні окремо, по лічильнику? А ви на облік стали? А допомогу отримували? Я вам скажу, де у нас допомогу отримують, сходіть туди або нехай ваш батько сходить. А тут магазин і лікарня поруч. А в музеї вже були нашому?

Господар 2:

  - Ні, переселенців не беру. Тому що на роботі розповідали - їм на договору плювати, квартиру тільки обгидили і поїдуть через місяць. Ну і що, що вперед заплатите. Заплатіть ви десять тисяч, наприклад, а хату розгромите на сорок, а у мене хата гарна, з технікою ... Ні, і не обговорюється. Ідіть до міськради, у них є соціальне житло в області, нехай вони вас розселяють.

Отже, висновки такі

Вам буде легше зняти житло, якщо ви:

- поїхали в першу хвилю «еміграції», ще півроку тому;

- якщо у вас немає собаки, дітей і чоловіків (до останніх відношення часто насторожене, особливо в невеликих містечках);

- якщо ви здатні сплатити відразу, як мінімум, 2 місяці оренди та будете знімати житло на тривалий термін.

Вам буде складно, якщо ви:

- демонструєте низьку платоспроможність;

  - ще не знайшли роботу;

- приїхали ненадовго, просто пересидіти війну.

В цілому люди у всіх регіонах України налаштовані дуже доброзичливо. Їх, як і всіх, лякають чутки про погану репутацію «донецьких», але особисте спілкування і елементарна ввічливість легко ламають подібні стереотипи і усувають можливі перешкоди.

«З людьми просто поговорити треба», - сказав один орендодавець з Івано-Франківська. Якже він все-таки правий!

Ксенія Халтуріна