13 факторiв, якi не дадуть київськiй нерухомостi дорожчати надалi
Про фактори, внаслiдок яких київськi квартири можуть дорожчати все бiльше i бiльше, сказано багато. Донедавна iнформацiйний простiр був заповнений виключно коментарями i прогнозами агентств нерухомостi, союзiв рiєлторiв, забудовникiв, якi майже одноголосно говорили про подорожчання столичного житла.
Проте iснує й iнша точка зору, яка полягає у тому, що цiни на київську нерухомiсть досягли свого максимуму (на нинiшньому етапi розвитку), i надалi вони вже мають зменшуватися.
Отже спробуємо доступною для пересiчного громадянина мовою викласти 13 факторiв, внаслiдок яких подальшого подорожчання житла не вiдбудеться:
1. Неплатоспроможнiсть покупцiв за нинiшнього рiвня цiн.
Нескладнi розрахунки показують, наскiльки зараз є нереальною купiвля в кредит найпростiшої одно-двокiмнатної квартири в Києвi (вартiсть - $90-100 тис.) за реальної ставки кредитування у валютi, яка iз урахуванням всiх супутнiх платежiв та витрат складає близько 14% рiчних.
Отже якщо середнiй мiсячний дохiд людини складає навiть 6000-7500 грн., що є досить непоганою для столицi, всi цi грошi будуть йти тiльки на виплату вiдсоткiв, погашення ж самого кредиту за такого доходу, є неможливим.
Навiть протягом 20-30 рокiв до кiнця життя (i навiть з таким доходом) людина не зможе купити квартиру. Хоча 3-4 роки тому ця зарплатня давала подiбну можливiсть.
Можна навести приклад: за американськими мiрками житло вважається доступним, якщо коштує 3-4 рiчних доходи, важкодоступним –5-7 рiчних доходiв, недоступним – бiльше 7-8 рiчних доходiв.
Для бiльшостi українцiв житло є недоступним навiть при пiдсумовуваннi доходiв за все життя… А отже, невiдворотним є корегування цiн на так зване "масове житло", питома вага якого буде постiйно зростати у зв`язку з гострою нестачею землi в елiтних центральних районах столицi.
2. Падiння активностi на ринку нерухомостi Києва.
За оцiнками експертiв, за жовтень 2006 року у Києвi зареєстровано менше нiж 200 угод (хоча офiцiйнi данi з цього питання не оприлюднюються), тобто вiдбулося падiння активностi приблизно у 20 разiв. Ринок завмер, продажiв колишнього рiвня немає.
3. Фактор полiтичної нестабiльностi пiсля серпня 2006.
Розбалансованiсть у роботi органiв влади, загроза "федералiзацiї", поновлення спроб роздiлити країну за мовною та iн. ознаками, висока ймовiрнiсть подальшого протистояння в органах влади тощо. Все це знижує питому складову спекулятивного капiталу, що вливається у київську житлову (втiм, у комерцiйну також) нерухомiсть (в тому числi, iноземцями). Грошi люблять тишу, але не революцiї i розколи.
4. Зменшення довiри до новобудов як до об`єктiв вкладення коштiв.
Ранiше це був доволi простий бiзнес: купiвля квартири на стадiї котловану гарантувала збiльшення її вартостi на стадiї введення в експлуатацiю в кiлька разiв. У значнiй кiлькостi випадкiв такi покупки робили громадяни США, Iзраїлю, навiть Японiї.
Але пiсля викриття афери "Елiти-Центр" цей потiк коштiв вiд iноземних громадян зник (за оцiнками деяких експертiв став зовсiм мiзерним). I варто рухнути якiйсь "Елiтi-2" чи "Елiтi-3"… Не важко передбачити наслiдки таких подiй для й так вже занадто перегрiтого ринку Києва.
5. Загальносвiтова тенденцiя.
В країнах Європи, США загальмувалася тенденцiя зростання цiн на нерухомiсть (а в Австрiї та Нiмеччинi вони взагалi завмерли). Україна i, зокрема, Київ лише повторять у такому випадку загальносвiтовi тенденцiї. В захiднiй пресi ринок нерухомостi Схiдної Європи часто оцiнюють як "мильну бульку". Наприклад, заслуговує на увагу публiкацiя MoneyWeek.
6. Фактична зацiкавленiсть агентств нерухомостi, рiєлторiв у збiльшеннi кiлькостi угод на ринку.
Тiльки падiння цiн (навiть невеличке) може оживити ринок. Нинiшнiй застiй на ринку, зменшення в десятки разiв укладених угод не вигiдне i посередницьким структурам на ринку.
Адже вiдсутнiсть укладених угод їм не вигiдна: немає угод – немає заробiтку. Незважаючи на деякi закритi "iнсайдерськi" домовленостi, об`єктивно подальший рiст цiн для посередникiв не вигiдний.
Хоча, тут можна помiтити, що лобi перекупникiв житла (якi вже вклали грошi i бажають зростання цiн все бiльше i бiльше) досить сильне, в тому числi i в деяких ЗМI, що далеко не завжди оприлюднюють мотивованi прогнози на подальше "розiгрiвання" ринку.
7. Перекiс в цiнах у порiвняннi з країнами ЄС.
Київський рiвень цiн перескочив цiни в деяких країнах ЄС. Наприклад 2-3-кiмнатну квартиру на пiвднi Iталiї можна купити за 75 тис. євро, такий же рiвень цiн i в Польщi.
I це з урахуванням нижчих, нiж в Українi, ставок кредитування (4,4-4,8%, що в 2,5 - 3 рази нижче українських) та вищого рiвня доходу населення (близько 2 тис. євро на особу, що в 5-7 разiв бiльше середнiх київських зарплат в 300-400 євро, навiть з урахуванням так званих "сiрих зарплат"), вищого рiвня захисту права власностi, розвиненiшої та надiйнiшої iнфраструктури того житла.
Так чи iнакше, закони ринку вирiвнюють такi перекоси, стається перетiкання капiталу. Це супроводжується, на жаль, емiграцiєю далеко не найгiршої частини українцiв.
8. Проблема закiнчення термiну експлуатацiї "хрущовок" i панельних будинкiв.
Платити $60-80 тис. за 5 залiзобетонних панелей, що зводилися як тимчасовi – для багатьох вже психологiчно складно. "Хрущоби" i "панельки" зводилися як тимчасове розв`язання житлової проблеми, i нормативний термiн закiнчення їх експлуатацiї закiнчується найближчим часом.
Вiдсутнiсть дiєвої нормативної регламентацiї для переселення жителiв "хрущовок" у побудованi на їх мiсцi будинки робить купiвлю згаданого житла сумнiвною iнвестицiєю. Прийнятий нещодавно ВР Закон з цього питання фахiвцi вважають досидь недосконалим, неспроможним вирiшити питання забудови територiї мiста, зайнятого «хрущобками» (хоча приклад такого дiєвого законодавства є: в столицi РФ воно досидь жорстке для жителiв старих домiвок, але дiєве).
9. Провал курсу на вступ до ЄС.
Безпосередньо перед вступом до ЄС у деяких країн-кандидатiв спостерiгався злiт цiн на нерухомiсть у зв`язку з тим, що входження в наймогутнiшу економiчну зону свiту означає пiдтягування загального рiвня цiн до рiвня цiн ЄС.
Саме пiсля приходу "помаранчевої" команди, що задекларувала цей вектор руху, вiдбувся злiт цiн в очiкуваннi перспективи членства в ЄС (i, якби Україна одержала перспективу такого членства, це було б цiлком виправдано).
Але сучаснi внутрiшнi полiтичнi реалiї (втiм, як i "євроскептицизм" щодо українських iнтеграцiйних перспектив) нiяк цього не припускають. Навiть прогнози щодо такого вступу у 2020 роцi не можуть розiгрiвати цiни. Тому очiкування багатьох перекупникiв житла не виправдалися.
10. Змiна спiввiдношення "депозит-оренда-вартiсть купiвлi квартири".
Наприклад, $100 тис. доларiв на депозитi дають бiля $1 тис. щомiсячного доходу (10% рiчних), або близько 1450-1500 якщо розмiстити їх в гривнях.
Куплена на тi ж кошти квартира дає за рахунок оренди лише близько $500 (бiля 6% рiчних). Тому якщо людина накопичила $50 тис., їй легше покласти їх на депозит i орендувати на вiдсотки квартиру за тi ж $500 на мiсяць (можливо, навiть $350-400). При цьому купити якесь житло на цi самi $50 тис. у нас не можливо.
На даний момент рiст цiн зупинився, тобто прибутковiсть житла стала нижчою вiд прибутковостi депозитiв. Унаслiдок цього комерцiйна (короткострокова iнвестицiйна) складова попиту (i "розiгрiву" ринку) вiдпадає.
I рости цiнам на оренду в Києвi далi нiкуди – платоспроможнiсть орендарiв на межi (що пiдтверджується збiльшенням в рази попиту на оренду кiмнат, а не квартир). Хоча ще у 2002 куплена i вiдразу здана в оренду квартира на тому ж проспектi Перемоги могла дати до 20% рiчних (цiлком "окупала" себе тiльки за рахунок оренди за 6-7 рокiв).
Приток у 2007 на ринок квартир, що ранiше здавалися в оренду, пiдтверджує зазначенi спiввiдношення.
11. В ЗМI стало менше публiкацiй iз закликами на кшталт "хапайте, що є сьогоднi, бо завтра буде ще дорожче", натомiсть з`явилися тверезi всебiчнi оцiнки реальної ситуацiї на ринку нерухомостi.
В листопадi 2006 р. цiла низка ЗМI публiкувала коментарi аналiтикiв, статтi про прийдешнє зниження цiн. Хоча ранiше в iнформацiйному просторi були присутнi тiльки прогнози про їх зростання, i знайти бажаючих на камеру сказати про прийдешнє зниження знайти було досить складно. Бiльш того, прогнози про подальший рiст цiн в рази на «хрущоби» сприймається широким загалом з гумором.
12. Зупинення росту цiн в Москвi.
Психологiчна звичка орiєнтуватися на московськi тенденцiї цiн ще вiдiграє свою роль, там ряд ЗМI оголосили про зупинення росту цiн.
13. Перетiкання капiталовкладень в ринок примiської землi i котеджного будiвництва в Києвi.
Сьогоднi iнвестпули спрямували свої кошти на купiвлю київської землi, подорожчання якої надалi здається неминучим. Фактично цей ринок вже дiє, не зважаючи на законодавчi обмеження.
На ринку вже є низка прикладiв, коли гравцi "виходили грiшми" з житлової нерухомостi, купуючи земельнi дiлянки. Зростання цiн на останнi в деяких районах київського передмiстя за останнi 4 роки склало вiд $100 до $3 тис. за 1 сотку землi.
Простiше, перекупники залишили вiдiграний ринок житла i перейшли на земельний. Та й прошарок середнього класу, що розумiє переваги замiського екологiчно чистого помешкання перед вже досить забрудненими спальними мiкрорайонами, постiйно росте.
Загальноєвропейська тенденцiя є такою, що зi зростанням доходiв середнього класу – головного гравця на будь-якому цивiлiзованому ринку нерухомостi, його основним мiсцем проживання стає саме примiська зона мегаполiса.
Можна наводити й iншi фактори: неминучий рiст числа виставлених на продаж квартир унаслiдок подорожчання послуг ЖКГ, збiльшення на ринку куплених на виплат квартир у зв`язку з ростом невиплат за iпотечними кредитами з початку 2006, оподатковування угод купiвлi-продажу нерухомостi з 01.01.2007 (обмежує доходи у разi систематичних продажiв i покупок), падiння довiри до прогнозiв агентств нерухомостi в зв`язку з нинiшньою зупинкою цiн, зменшення кiлькостi київських студентiв (i квартир, що купують їх батьки) у зв`язку з низькою народжуванiстю на початку 90-х, прихiд iноземних забудовникiв (що вмiють будувати швидко, якiсно, i головне, з розумною нормою прибутку в 20-30%, а не в 150-200%) пiсля вступу до СОТ тощо. Крiм того, є пiдставi вважати, що будуть вiдроджуватись житлово-будiвельнi кооперативи (ЖБК), що у часи СРСР частково вирiшували проблеми забезпечення населення житлом. ЖБК з точки зору надiйностi/схоронностi використання коштiв його членiв є оптимальною схемою будiвництва (хоча законодавець незаслужено створив складнощi у дiяльностi реалiзацiї ЖБК, але це має бути змiнено).
З урахуванням того, що рiвень цiн вторинного ринку часто визначається за рiвнем саме пропозицiї (а пропозицiї у ЗМI часто публiкуються посередниками на ринку нерухомостi саме для пiдняття iндексу цiн). Вiдомостей про реальнi суми угод на цьому ринку – немає. Тобто реального рiвня цiн визначити неможливо, фахiвцi говорять про тенденцiю зниження на ринку реальних угод. Отже, є всi пiдстави думати, що вiдбудеться поступове i спокiйне зниження цiни на «хрущоби/панелi» у Києвi на 20-30 вiдсоткiв.
Сергiй Новiков
Отже спробуємо доступною для пересiчного громадянина мовою викласти 13 факторiв, внаслiдок яких подальшого подорожчання житла не вiдбудеться:
1. Неплатоспроможнiсть покупцiв за нинiшнього рiвня цiн.
Нескладнi розрахунки показують, наскiльки зараз є нереальною купiвля в кредит найпростiшої одно-двокiмнатної квартири в Києвi (вартiсть - $90-100 тис.) за реальної ставки кредитування у валютi, яка iз урахуванням всiх супутнiх платежiв та витрат складає близько 14% рiчних.
Отже якщо середнiй мiсячний дохiд людини складає навiть 6000-7500 грн., що є досить непоганою для столицi, всi цi грошi будуть йти тiльки на виплату вiдсоткiв, погашення ж самого кредиту за такого доходу, є неможливим.
Навiть протягом 20-30 рокiв до кiнця життя (i навiть з таким доходом) людина не зможе купити квартиру. Хоча 3-4 роки тому ця зарплатня давала подiбну можливiсть.
Можна навести приклад: за американськими мiрками житло вважається доступним, якщо коштує 3-4 рiчних доходи, важкодоступним –5-7 рiчних доходiв, недоступним – бiльше 7-8 рiчних доходiв.
Для бiльшостi українцiв житло є недоступним навiть при пiдсумовуваннi доходiв за все життя… А отже, невiдворотним є корегування цiн на так зване "масове житло", питома вага якого буде постiйно зростати у зв`язку з гострою нестачею землi в елiтних центральних районах столицi.
2. Падiння активностi на ринку нерухомостi Києва.
За оцiнками експертiв, за жовтень 2006 року у Києвi зареєстровано менше нiж 200 угод (хоча офiцiйнi данi з цього питання не оприлюднюються), тобто вiдбулося падiння активностi приблизно у 20 разiв. Ринок завмер, продажiв колишнього рiвня немає.
3. Фактор полiтичної нестабiльностi пiсля серпня 2006.
Розбалансованiсть у роботi органiв влади, загроза "федералiзацiї", поновлення спроб роздiлити країну за мовною та iн. ознаками, висока ймовiрнiсть подальшого протистояння в органах влади тощо. Все це знижує питому складову спекулятивного капiталу, що вливається у київську житлову (втiм, у комерцiйну також) нерухомiсть (в тому числi, iноземцями). Грошi люблять тишу, але не революцiї i розколи.
4. Зменшення довiри до новобудов як до об`єктiв вкладення коштiв.
Ранiше це був доволi простий бiзнес: купiвля квартири на стадiї котловану гарантувала збiльшення її вартостi на стадiї введення в експлуатацiю в кiлька разiв. У значнiй кiлькостi випадкiв такi покупки робили громадяни США, Iзраїлю, навiть Японiї.
Але пiсля викриття афери "Елiти-Центр" цей потiк коштiв вiд iноземних громадян зник (за оцiнками деяких експертiв став зовсiм мiзерним). I варто рухнути якiйсь "Елiтi-2" чи "Елiтi-3"… Не важко передбачити наслiдки таких подiй для й так вже занадто перегрiтого ринку Києва.
5. Загальносвiтова тенденцiя.
В країнах Європи, США загальмувалася тенденцiя зростання цiн на нерухомiсть (а в Австрiї та Нiмеччинi вони взагалi завмерли). Україна i, зокрема, Київ лише повторять у такому випадку загальносвiтовi тенденцiї. В захiднiй пресi ринок нерухомостi Схiдної Європи часто оцiнюють як "мильну бульку". Наприклад, заслуговує на увагу публiкацiя MoneyWeek.
6. Фактична зацiкавленiсть агентств нерухомостi, рiєлторiв у збiльшеннi кiлькостi угод на ринку.
Тiльки падiння цiн (навiть невеличке) може оживити ринок. Нинiшнiй застiй на ринку, зменшення в десятки разiв укладених угод не вигiдне i посередницьким структурам на ринку.
Адже вiдсутнiсть укладених угод їм не вигiдна: немає угод – немає заробiтку. Незважаючи на деякi закритi "iнсайдерськi" домовленостi, об`єктивно подальший рiст цiн для посередникiв не вигiдний.
Хоча, тут можна помiтити, що лобi перекупникiв житла (якi вже вклали грошi i бажають зростання цiн все бiльше i бiльше) досить сильне, в тому числi i в деяких ЗМI, що далеко не завжди оприлюднюють мотивованi прогнози на подальше "розiгрiвання" ринку.
7. Перекiс в цiнах у порiвняннi з країнами ЄС.
Київський рiвень цiн перескочив цiни в деяких країнах ЄС. Наприклад 2-3-кiмнатну квартиру на пiвднi Iталiї можна купити за 75 тис. євро, такий же рiвень цiн i в Польщi.
I це з урахуванням нижчих, нiж в Українi, ставок кредитування (4,4-4,8%, що в 2,5 - 3 рази нижче українських) та вищого рiвня доходу населення (близько 2 тис. євро на особу, що в 5-7 разiв бiльше середнiх київських зарплат в 300-400 євро, навiть з урахуванням так званих "сiрих зарплат"), вищого рiвня захисту права власностi, розвиненiшої та надiйнiшої iнфраструктури того житла.
Так чи iнакше, закони ринку вирiвнюють такi перекоси, стається перетiкання капiталу. Це супроводжується, на жаль, емiграцiєю далеко не найгiршої частини українцiв.
8. Проблема закiнчення термiну експлуатацiї "хрущовок" i панельних будинкiв.
Платити $60-80 тис. за 5 залiзобетонних панелей, що зводилися як тимчасовi – для багатьох вже психологiчно складно. "Хрущоби" i "панельки" зводилися як тимчасове розв`язання житлової проблеми, i нормативний термiн закiнчення їх експлуатацiї закiнчується найближчим часом.
Вiдсутнiсть дiєвої нормативної регламентацiї для переселення жителiв "хрущовок" у побудованi на їх мiсцi будинки робить купiвлю згаданого житла сумнiвною iнвестицiєю. Прийнятий нещодавно ВР Закон з цього питання фахiвцi вважають досидь недосконалим, неспроможним вирiшити питання забудови територiї мiста, зайнятого «хрущобками» (хоча приклад такого дiєвого законодавства є: в столицi РФ воно досидь жорстке для жителiв старих домiвок, але дiєве).
9. Провал курсу на вступ до ЄС.
Безпосередньо перед вступом до ЄС у деяких країн-кандидатiв спостерiгався злiт цiн на нерухомiсть у зв`язку з тим, що входження в наймогутнiшу економiчну зону свiту означає пiдтягування загального рiвня цiн до рiвня цiн ЄС.
Саме пiсля приходу "помаранчевої" команди, що задекларувала цей вектор руху, вiдбувся злiт цiн в очiкуваннi перспективи членства в ЄС (i, якби Україна одержала перспективу такого членства, це було б цiлком виправдано).
Але сучаснi внутрiшнi полiтичнi реалiї (втiм, як i "євроскептицизм" щодо українських iнтеграцiйних перспектив) нiяк цього не припускають. Навiть прогнози щодо такого вступу у 2020 роцi не можуть розiгрiвати цiни. Тому очiкування багатьох перекупникiв житла не виправдалися.
10. Змiна спiввiдношення "депозит-оренда-вартiсть купiвлi квартири".
Наприклад, $100 тис. доларiв на депозитi дають бiля $1 тис. щомiсячного доходу (10% рiчних), або близько 1450-1500 якщо розмiстити їх в гривнях.
Куплена на тi ж кошти квартира дає за рахунок оренди лише близько $500 (бiля 6% рiчних). Тому якщо людина накопичила $50 тис., їй легше покласти їх на депозит i орендувати на вiдсотки квартиру за тi ж $500 на мiсяць (можливо, навiть $350-400). При цьому купити якесь житло на цi самi $50 тис. у нас не можливо.
На даний момент рiст цiн зупинився, тобто прибутковiсть житла стала нижчою вiд прибутковостi депозитiв. Унаслiдок цього комерцiйна (короткострокова iнвестицiйна) складова попиту (i "розiгрiву" ринку) вiдпадає.
I рости цiнам на оренду в Києвi далi нiкуди – платоспроможнiсть орендарiв на межi (що пiдтверджується збiльшенням в рази попиту на оренду кiмнат, а не квартир). Хоча ще у 2002 куплена i вiдразу здана в оренду квартира на тому ж проспектi Перемоги могла дати до 20% рiчних (цiлком "окупала" себе тiльки за рахунок оренди за 6-7 рокiв).
Приток у 2007 на ринок квартир, що ранiше здавалися в оренду, пiдтверджує зазначенi спiввiдношення.
11. В ЗМI стало менше публiкацiй iз закликами на кшталт "хапайте, що є сьогоднi, бо завтра буде ще дорожче", натомiсть з`явилися тверезi всебiчнi оцiнки реальної ситуацiї на ринку нерухомостi.
В листопадi 2006 р. цiла низка ЗМI публiкувала коментарi аналiтикiв, статтi про прийдешнє зниження цiн. Хоча ранiше в iнформацiйному просторi були присутнi тiльки прогнози про їх зростання, i знайти бажаючих на камеру сказати про прийдешнє зниження знайти було досить складно. Бiльш того, прогнози про подальший рiст цiн в рази на «хрущоби» сприймається широким загалом з гумором.
12. Зупинення росту цiн в Москвi.
Психологiчна звичка орiєнтуватися на московськi тенденцiї цiн ще вiдiграє свою роль, там ряд ЗМI оголосили про зупинення росту цiн.
13. Перетiкання капiталовкладень в ринок примiської землi i котеджного будiвництва в Києвi.
Сьогоднi iнвестпули спрямували свої кошти на купiвлю київської землi, подорожчання якої надалi здається неминучим. Фактично цей ринок вже дiє, не зважаючи на законодавчi обмеження.
На ринку вже є низка прикладiв, коли гравцi "виходили грiшми" з житлової нерухомостi, купуючи земельнi дiлянки. Зростання цiн на останнi в деяких районах київського передмiстя за останнi 4 роки склало вiд $100 до $3 тис. за 1 сотку землi.
Простiше, перекупники залишили вiдiграний ринок житла i перейшли на земельний. Та й прошарок середнього класу, що розумiє переваги замiського екологiчно чистого помешкання перед вже досить забрудненими спальними мiкрорайонами, постiйно росте.
Загальноєвропейська тенденцiя є такою, що зi зростанням доходiв середнього класу – головного гравця на будь-якому цивiлiзованому ринку нерухомостi, його основним мiсцем проживання стає саме примiська зона мегаполiса.
Можна наводити й iншi фактори: неминучий рiст числа виставлених на продаж квартир унаслiдок подорожчання послуг ЖКГ, збiльшення на ринку куплених на виплат квартир у зв`язку з ростом невиплат за iпотечними кредитами з початку 2006, оподатковування угод купiвлi-продажу нерухомостi з 01.01.2007 (обмежує доходи у разi систематичних продажiв i покупок), падiння довiри до прогнозiв агентств нерухомостi в зв`язку з нинiшньою зупинкою цiн, зменшення кiлькостi київських студентiв (i квартир, що купують їх батьки) у зв`язку з низькою народжуванiстю на початку 90-х, прихiд iноземних забудовникiв (що вмiють будувати швидко, якiсно, i головне, з розумною нормою прибутку в 20-30%, а не в 150-200%) пiсля вступу до СОТ тощо. Крiм того, є пiдставi вважати, що будуть вiдроджуватись житлово-будiвельнi кооперативи (ЖБК), що у часи СРСР частково вирiшували проблеми забезпечення населення житлом. ЖБК з точки зору надiйностi/схоронностi використання коштiв його членiв є оптимальною схемою будiвництва (хоча законодавець незаслужено створив складнощi у дiяльностi реалiзацiї ЖБК, але це має бути змiнено).
З урахуванням того, що рiвень цiн вторинного ринку часто визначається за рiвнем саме пропозицiї (а пропозицiї у ЗМI часто публiкуються посередниками на ринку нерухомостi саме для пiдняття iндексу цiн). Вiдомостей про реальнi суми угод на цьому ринку – немає. Тобто реального рiвня цiн визначити неможливо, фахiвцi говорять про тенденцiю зниження на ринку реальних угод. Отже, є всi пiдстави думати, що вiдбудеться поступове i спокiйне зниження цiни на «хрущоби/панелi» у Києвi на 20-30 вiдсоткiв.
Сергiй Новiков
