Будинок Ковалевського у столиці: майже як середньовічний замок!

Зведений об'єкт відомим архітектором П.Ф. Альошиним ще в 1913 р., й водночас є просторим приватним особняком.

У чому незвичайність цього будинку?

Будинок Ковалевського - це двоповерхова будівля, доповнене напівпідвальним цокольним поверхом, відмінно гармонує з невеликим садом, фонтаном і спеціально оснащеним господарським двором. У структуру будинку входили не лише житлові кімнати, а й парадні, ділові та інші приміщення:

1) перший поверх складався з холу, більярдної, бібліотеки, спеціальної кімнати, схожою на купе вагона, яка могла навіть розгойдуватися (саме в поїзді Ковалевський познайомився зі своєю дружиною);

2) на другому поверсі можна було побачити спальні, дитячу, їдальню;

3) цокольний поверх - це холодильна камера, котельня, приміщення для обслуговуючого персоналу.

Всі поверхи зв'язувалися між собою внутрішніми сходами і ліфтом.

Серед зовнішніх особливостей відразу впадають  у вічі:

- арабський стиль;
- фасади з елементами романської архітектури;
- вишуканість кожної деталі;
- мотиви ренесансу, які використали в обробці різних поверхонь;
- барельєф із зображенням автора проекту в образі кота.

До речі, всі водостічні труби акуратно заховані в стіни, щоб не псувати зовнішній вигляд будинку.

Історія і сучасність арабського будиночка

Ініціатором зведення особняка став Микола Ковалевський - надвірний радник при київському генерал-губернаторові, чиновник з особливих доручень, який придбав порівняно невелику ділянку землі у місцевого мецената Л. Бродського за 70 тис. рублів.

Дивно, як архітекторові вдалося розмістити на настільки невеликій території (46х35 м) не лише арабський будинок, а й корівник, стайню, сад, фонтан і гараж.

Сім'я Ковалевських прожила в своєму будиночку до 1918 року, після чого його зайняли представники різних організацій.

Звичайно що початковий вигляд будівлі протягом десятиліть змінювався, але в 1972-1974 рр. було суттєво відреставровано особняк, у результаті чого всі парадні приміщення набули саме того вигляду, який був на початку 1900-х рр.

На сьогодні будівля числиться на балансі Адміністрації Президента України, і, на превеликий жаль, потребує ремонту, хоча б косметичного.