Что мы знаем о дефолте

Український уряд заперечує реальність такого сценарію.

"Україна не оголосить дефолту, оскільки ми маємо всі ресурси для виконання наших зобов'язань", - заявив прем'єр-міністр Арсеній Яценюк на зустрічі Ради міжнародних відносин у Нью-Йорку у вересні 2014 року.

Але наскільки поганим для уряду насправді є дефолт?

Міжнародний досвід показує, що дефолт може бути одним з кроків, необхідних для відновлення економічного розвитку.

Розмови про ймовірність дефолту України тривають давно. Наприклад, колонка в американському виданні Forbes за 9 квітня 2014 року мала заголовок: "Незалежно від розвитку подій на сході країни, Україна оголосить дефолт".

6 січня 2015 року агенція "Блумберг" зазначила, що про ймовірність дефолту сигналізує падіння цін на українські облігації до 60% номінальної вартості.

Загалом, всі рейтингові агентства присвоїли довгостроковим зобов'язанням України рейтинг "дефолт з високою ймовірністю". Водночас, українські урядовці заявляють, що вони навіть не розглядають можливість оголошення дефолту.

Видання Forbes процитувало голову Національного банку України, яка зазначила, що "Україні немає необхідності ставати країною-ізгоєм". То наскільки поганим є для уряду оголошення дефолту? Ось деякі висновки, які можна зробити після огляду академічної літератури про міжнародний досвід суверенних дефолтів.

По-перше, терміном "дефолт" покриваються не лише ті випадки, в яких уряди односторонньо порушують умови боргових контрактів.

Рейтингові агентства також вважають дефолтом випадки, коли країни уникають "справжніх дефолтів", погоджуючи з кредиторами зміни умов боргової угоди. Наприклад, у 2000 році Україна погодила з кредиторами реструктуризацію боргу з приблизними втратами для кредиторів у розмірі  18-40% .

По-друге, дефолт не є рідкісним явищем. Майкл Томз та Марк Райт (UCLA) нарахували 251 випадок дефолту у 107 країнах з 1820 року до 2012 року.

Деякі країни оголошували дефолт неодноразово, наприклад, Еквадор, Мексика та Уругвай - по вісім разів кожна. Хуан Крусес (Universidad Torcuato Di Tella) та Крістоф Требеш (University of Munich)  нарахували  182 випадки кредитних реструктуризацій у 68 країнах з 1978 року до 2010 року.

Найсвіжіший та найбільший приклад - реструктуризація боргів Греції у 2012 році.

По-третє, перевагою дефолту є те, що принаймні в короткостроковій перспективі він вивільнює додаткові кошти. В розпорядженні уряду опиняється більше фінансів для витрат на пріоритетних ділянках економіки. За згаданими вище дослідженнями, кредитори втрачають  в середньому 40%  від суми кредиту.

По-четверте, негативні наслідки дефолту виявляються кількома способами. Після дефолту країна може втратити доступ до ринку капіталу або мусить платити підвищені ціни за нові позички.

Однак емпіричні дослідження свідчать: хоча такий ефект і може бути значним, він зазвичай нетривалий і не викликає великих втрат. Багато країн отримують нові, лише дещо дорожчі позики вже через кілька років після дефолту.

Україна, наприклад, оголосила дефолт у 2000 році, але вже у 2002 році знову вийшла на міжнародний ринок позичок. До слова, середній термін  повернення на ринок  становить три-сім років.

Важливим для України є те, що, не маючи доступу до міжнародного ринку капіталу, країна буде змушена збалансувати свій бюджет, тобто самотужки покривати державні витрати за рахунок податкових надходжень.

Існують певні свідчення того, що країни-кредитори можуть відповісти на дефолт зменшенням торгівлі чи обсягів прямих інвестицій. Проте цей ефект є незначним та нетривалим. В той же час військова "відплата" трапляється рідко.

Як зазначають Томз та Райт, "незважаючи на історичні дебати, всі погоджуються, що в наш час країни не використовують військову силу для примушення до сплати боргів".

Також актуальним для України є те, що дефолт може призвести до банківської кризи, якщо значну частку державного боргу становлять зобов'язання перед вітчизняними банками. Для уникнення кризи уряд може надати перевагу виплаті боргу перед вітчизняними банками, а не міжнародними кредиторами.

Співвідношення позитивних та негативних наслідків дефолту залежить від обставин. Проте свідчення того, що саме дефолт призводить до значних економічних втрат, є обмеженими.

Справді, дефолти трапляються переважно в економічно складні часи.

Проте  дослідження  Едварда Леві-Єяті (World Bank) та Уго Паніцци (Inter-American Development Bank) 23 випадків дефолту у країнах, що розвиваються, свідчить: дефолт трапляється у квартал найглибшого економічного спаду, і ВВП починає зростати одразу після того. Так  було  і після реструктуризації 2000 року в Україні.

По-п'яте, дефолт можна зробити менш болісним.  Дослідження МВФ  показує, що країни в економічній кризі мають хороші шанси переконати кредиторів реструктуризувати борг, якщо вони ефективно взаємодіють та спілкуються з кредиторами, а також пропонують "пряники" та "батоги".

Такі перемовини щодо реструктуризації, як правило, більш прозорі та швидкі і можуть пом'якшити негативні наслідки дефолту. Саме такий шлях обрала Україна після валютної та боргової кризи 1998-2000 років.

Можна зробити висновок, що оголошення дефолту не є чимось приємним, але в разі потреби його можна здійснити впорядковано, без колапсу економіки. Дефолт може бути одним з кроків, необхідних для оздоровлення економіки.