Луцькі можновладці крадуть в інвесторів гуртожиток?

Мешканцi кiлькох гуртожиткiв роками долають перепони на шляху переведення примiщення зі статусу власностi комунального пiдприємства у статус житлового фонду.

Ситуацiя навколо гуртожитку ВПУ №9 взагалi виняткова. Хоча б тому, що на квадратнi метри претендують не тi, хто не має де жити, а забезпеченi повноцiнним житлом можновладцi...

 

За стiною руїни та мiнi-дозволу

 

Грудень 2002 року. Пiсля парламентських виборiв, на яких перемогли "Наша Україна" та її луцький лiдер Володимир Бондар, пройшло понад пiвроку. Надiї i сподiвання багатьох лучан щодо вирiшення наболілих питань зросли з новим статусом молодого i перспективного полiтика. Тим бiльше, що саме за нього з екранiв волинських телеканалiв агiтував сам Вiктор Андрійович...

 

Луцьке ВПУ №9 мало таке ж державне фiнансування, як i iншi заклади такого типу. Тобто, фактично нiякого. Гуртожиток, який лише на 30% був заселений студентами, вже давно вимагав ремонту. Особливо права його частина, схожа на руїни пiсля вiйни. У працiвникiв училища, якi там проживали, як i в мiнiстерства освіти, грошей на ремонт не було.

 

Коли у 2001 роцi вiдповiдна комiсiя виявила трiщини у стінах будівлі та дійшла висновку про необхідність капітального ремонту, директор Галина Хомiк звернулася за допомогою до колективу училища. В той час на черзi стояло четверо працiвникiв, із яких лише одна людина зголосилася долучитися до фiнансування. Тодi директор училища вирiшив залучити кошти на ремонт іншим чином.

 

Ще 10 серпня 2001 року заступник мiнiстра освiти i науки України пан Богомолов надiслав листа начальнику управлiння освiти i науки Волинської ОДА Iвану Дзямуличу, в якому, зокрема, сказано: "Мiнiстерство освiти i науки України розглянуло Ваше звернення вiдносно надання згоди на перепланування половини примiщень будiвлi гуртожитку ПТУ №9 м.Луцька пiд житловi квартири для працiвникiв училища.

 

Враховуючи те, що згаданий гуртожиток через незначну кiлькiсть iногороднiх учнiв завантажений на 30%, бiльша його частина не використовується для поселення, потребує значних коштiв на ремонт i реконструкцiю, Мiнiстерство з метою бiльш ефективного використання державного майна та вирiшення житлової проблеми спiвпрацiвникiв закладу не заперечує проти перепланування частини примiщень цього гуртожитку з вiдокремленим ходом за рахунок коштiв майбутнiх мешканцiв пiд квартири".

 

Майже пiвтора року на цей дозвiл не було жодної вiдомої реакцiї. Про нього згадали лише у листопадi 2002 року.

 

"Маятник" закону

 

Наприкінці листопада - на початку грудня 2002 року у засобах масової iнформацiї, зокрема, на телеканалі "Аверс" та в однойменнiй газетi панi директор подала оголошення: "Якщо ви бажаєте придбати житло на вигiдних умовах, звернiться в Луцьке вище професiйне училище №9, яке проводить реконструкцiю гуртожитку пiд квартири".

 

Люди на це повелися. Хтось мав заощадження, хтось усе продавав, вирішивши вкласти увесь виторг у реконструкцiю та ремонт майбутньої квартири. Протягом 2002-2004 рокiв було укладено 28 iнвестицiйних угод та зроблено вiдповiдну реконструкцiю і ремонт примiщень.

 

За умовами договору, що укладався мiж училищем та iнвестором, навчальний заклад зобов'язувався найняти вiдповiдних фахiвцiв для проведення робiт, а iнвестор мав своєчасно оплатити всi необхiднi витрати. Із 48 примiщень, якi віддавалися пiд квартири, 28 квартир вiдводили для iнвесторiв, а 20, коштом останнiх, - для працiвникiв училища. На той час лише 12 працiвникiв ВПУ №9 потребували поліпшення житлових умов, однак далеко не всi з них бажали вкладати кошти в ремонт. Та й навiщо, коли iншi оплачують?

 

Помаранчева революцiя 2004-2005 рокiв принесла українцям не лише духовне пiднесення, а й початок стрiмкого зростання цiн на нерухомiсть та можливiсть безкоштовного його отримання. Відтак, декотрі енергiйнi високопосадовцi Луцька звернули свої погляди на вiдремонтованi квартири на вулиці Бенделiанi, 3. Але як їх отримати? Особливо тим, хто до училища жодного вiдношення не має?

 

Парадоксально, але саме 2005 рiк став не лише спокусою, але й варiантом вирiшення проблем для останнiх. Влада, на яку сподiвалося чимало людей, показала, що вона є лише новим розвитком "кучмiзму" та регресiї, а не хвилею закону i чистоти. Хто з "колишнiх" це зрозумiв, той одразу почав дiяти...

 

"Тхне" освiтою та… посадою

 

Початок 2005 року. Директорку училища "ловлять" на хабарi. Зі зміною директора миттєво припиняються ремонтні роботи в гуртожитку, а люди, якi оплатили реконструкцiю i ремонт "руїн", не можуть увiйти в примiщення власних квартир. Хоча чому власних? Ордерiв на квартири вони ж не отримували. Примiщення знову починає руйнуватися…

 

28 сiмей, якi оплатили реконструкцiю житла, наївно сподіваючись на справедливiсть i вагомiсть своїх документiв про оплату, починають писати до керiвних структур мiста та областi. Зокрема, надіслали листа новопризначеному новозатвердженому заступнику голови обласної ради Володимиру Банадi. Ось вiдповiдь "помаранчевого" заступника вiд 13.06.05:

"Повiдомляємо, що Ваше звернення розглянуте i надiслане на вирiшення в управлiння освiти i науки облдержадмiнiстрацiї, звiдки Ви отримаєте вiдповiдь. З повагою, заступник голови ради В.В.Банада".

 

А ось вiдповiдь із "помаранчевого" управлiння освiти i науки Волинської ОДА. Управлiння, яке з 4 лютого 2005 року пiдпорядковане головi Волинської ОДА Володимиру Бондарю. Вiдповiдь, на яку натякав "помаранчевий" Володимир Банада і яка пiдписана начальником управлiння Михайлом Поповичем вiд 07.07.05:

"З приводу Вашого звернення стосовно призупинення реконструкцiї учнiвського гуртожитку ВПУ №9 повiдомляємо наступне.

 

Директором ВПУ №9 Хомiк Г.Б. в засоби масової iнформацiї було направлено лист (а про ефiри на телебаченнi "забуто"?! - авт.) з проханням розмiстити оголошення про можливiсть дольової участi бажаючих у реконструкцiї гуртожитку пiд житло, а з особами, якi дiйсно звернулися, укладено договори дольової участi у реконструкцiї.

 

Справді, протягом 2002-2004 рокiв коштом "дольовиків" виконані всі будівельні роботи з облаштування квартир (виділення - авт.). Однак, у зв'язку iз зверненням колективу працiвникiв ВПУ №9 щодо визнання недiйсними укладених договорiв дольової участi, роботи тимчасово призупиненi.

 

На даний час проводиться перегляд договорiв дольової участi на предмет законностi їх укладення та умов виконання.

 

Про результати розгляду даного питання Вас буде проiнформовано додатково".

 

Такi вiдповiдi - i вiд заступника голови обласної ради, i вiд начальника управлiння яскраво показали, що "нове" - це на порядок перевершене "старе" у своїй нахабностi та безвiдповiдальностi. "Ви боролись з корупцiєю? Отримайте подвiйну! Ви боролися з хабарництвом? Майте подвiйну плату!". Проти чого боролись, на те й напоролись...

Хоча про це не хотiли, чомусь, знати тi, хто за все розрахувався. Вiра у "доброго царя" обернулася для них суцiльним жахом.

 

Протягом 2005-2006 рокiв вони чотири рази зверталися особисто до голови Волинської ОДА Володимира Бондаря. На всi звернення вiдповiдь була одна: вiн на сторонi колективу ВПТУ №9. Тобто, на боцi "не партнерiв", якщо перефразувати рекламного i популярного з роликiв шахрайської, мавродiвської пiрамiди "МММ" Льоню Голубкова.

 

А щодо справедливостi, то хтось із мудрих колись казав: "Справедливостi немає - є лише милосердя". Мiнiстр науки та освiти України зразка 2006 року Станiслав Нiколаєнко цитує Сенеку: "Навiть Бог не може бути справедливим"...

 

Вчитуючись у документи, важко зрозумiти наївність людей, якi, з одного боку, органiзували, а, з iншого - оплатили реконструкцiю, перепланування і ремонт гуртожитку.

 

Чи варто було у своїх діях спиратися лише на голослівний лист заступника мiнiстра: в ньому традицiйно нiчого конкретного не сказано. Нi про офiцiйний дозвiл на приватизацiю (про що має бути наказ, а не лист приватної, хоч i посадової особи), нi про методику її втiлення. Тож такий лист не є офiцiйним, прийнятим до виконання документом.

 

Дивно, що люди отак легковажно повірили рекламi, "мiнi-документам", запевненням директора про законнiсть цiєї оборудки. Тим бiльше, що вкладали в ремонт і реконструкцію житла ні багато ні мало - по 20-30 тисяч гривень вагомостi 2002-2004 рокiв...

 

Закон як дишло?

 

З 2005 року раптово припиняються роботи з реконструкцiї та ремонту примiщення гуртожитку. До частини "квартирного" примiщення припиняється подача опалення, що призводить до його нового руйнування. На стiнах з'являється грибок. Шиби, поставленi за рахунок ремонту, безкарно вибитi, через них замiтає снiг...

 

Новий директор Валерій Овсяннiков стає на сторону "трудового колективу училища", хоча продовжує загравати і з iнвесторами. Останнiм починають надходити пропозицiї про вiдмову вiд вкладених коштiв, оскiльки "поки буде наш губернатор, ви все-одно нiчого не доб'єтеся". I, начебто, дехто з iнвесторiв починає здавати свої позицiї.

 

19 серпня 2005 року заступник прокурора Волинської областi Василь Куренда порушує кримiнальну справу за фактом перевищення службових повноважень за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України. Що ж, винних треба притягти до вiдповiдальностi, але, звісно, за законом…

 

Настав травень 2006 року. Не досягнувши бажаного, тобто скасування в законному порядку всiх iнвестицiйних договорiв, "не партнери" вдаються до iншого кроку. Директор училища Валерiй Овсяннiков пропонує iнвесторам укласти новий договiр. Тут варто навести назву нового документу повнiстю:

 

"Договiр №__ на реалiзацiю iнвестицiйного проекту по реконструкцiї гуртожитку ВПУ №9 м.Луцька пiд житловий будинок (додаток до договору (iнвестора - авт.) "Про пайову участь у реконструкцiї гуртожитку ВПУ №9 м.Луцька пiд житловий будинок вiд (дата - авт.)"!

 

Тобто, виявляється, попереднi угоди з iнвесторами визнаються ДIЙСНИМИ I ЗАКОННИМИ?! I претензiї "трудового колективу" є безпiдставними?! Попри новi, бiльш жорсткi умови договору для iнвесторiв, останнi все-одно своєчасно i повнiстю їх виконують! Оплата, як i до цього, йде у касу ВПУ №9. Такiй витримцi варто позаздрити.

 

Хоча й не зрозумiло, чому їхні спроби зареєструватися колективом у владi були вiдхиленi.

 

Словом, не позаздриш "петеушним помаранчам" - треба шукати нових шляхiв i нових покровителiв. I вони були знайденi.

 

Покровителi та списки Овсяннiкова

 

Липень 2006 року. Команда нового Луцького мiського голови Богдана Шиби теж вирiшує "проявитися" у цьому конфлiктi: по-перше, як "об'єднана помаранчева команда", яка мала б символiзувати закон i справедливiсть, на вiдмiну вiд "знаного багаторiчного зла". По-друге, - напевно, як вiрна (тiльки кому? - авт.) команда мера, який на той час уже тиждень перебував у реанiмацiї пiсля автокатастрофи...

 

20 липня 2006 року за пiдписом мерського першого заступника (Лариси Соколовської) та керуючого справами (Владислава Стемковського) з'являється рiшення №355-1 виконкому Луцької мiської ради "Про органiзацiю житлово-будiвельного кооперативу "Вiра". Зокрема, заступники Богдана Шиби затверджують рiшення загальних зборiв працiвникiв ВПУ №9, список членiв ЖБК, реєструють статут ЖБК "Вiра".

 

Ось тут i виявляється найцiкавіше. По-перше, до новоствореного кооперативу входить 48 людей - рiвно стiльки, скiльки квартир було створено в гуртожитку за перiод реконструкцiї 2002-2004 рокiв. По-друге, до кооперативу, згiдно із затвердженим 20 липня 2006 року заступниками Богдана Шиби списку, увiйшло 48 працiвникiв ВПУ №9. З них лише 15 прописанi за адресою гуртожитку Бенделiанi, 3. Iншi прописанi або в Луцьку, або в Луцькому районi. Серед них - i новий директор Валерiй Овсяннiков.

Наступним листом вiд 1 серпня 2006 року на iм'я начальника управлiння освiти i науки Волинської ОДА Михайла Поповича директор училища повiдомляє, що "на черзi у мiськiй радi перебувають" 34 працiвники і цікаво, що четверо з них до "Вiри" не потрапили.

 

Тим же листом директор повiдомляє, що ще 26 працiвникiв потребують "покращення житлових умов у зв'язку з сiмейними обставинами". З них до "Вiри" не потрапляють уже восьмеро.

 

Нарештi, варто придивитися до iмен та прiзвищ "кооператорiв". При перегляді списків з'ясовується, що поліпшення житлових умов потребують... найближчi родичi луцьких високопосадовцiв! Можливо, близькi вiдносини з останнiми й зiграли свою роль?

 

А в перiод мiж написанням двох спискiв, 25 липня 2006 року, директор ВПУ №9, який теж перебуває "на черзi у мiськiй радi" (цiкаво якiй? - авт.) розсилає iнвесторам листи, в яких мотивує необхідність розiрвання угод та пропонує інвесторам повернути вкладені ними гроші. Звісно ж, без iнфляцiйних вiдсоткiв та переоцiнки вартостi квадратних метрiв житла на 2006 рiк.

 

Новi "помаранчi"

 

Жовтень 2006 року. Старший слiдчий прокуратури мiста Луцька, юрист 2 класу Р.С.Макарчук, розглянувши матерiали перевiрки за зверненням працiвникiв ВПУ №9 про порушення їх житлових прав, вирішив: у порушеннi кримiнальної справи (яку порушив заступник прокурора областi за рiк до того), вiдмовити на пiдставi ст. 6 п. 2 КПК України за вiдсутнiстю складу злочину.

 

Луцький міський голова Богдан Шиба на прес-конференції 31 жовтня з цього приводу заявив: "Я призупинив рішення виконкому про реєстрацію житлово-будівельного кооперативу "Віра" до з'ясування всіх обставин. Відповідне рішення буде винесено на сесію ради. Цією справою також займається міська прокуратура".

Він, мовляв, зустрівся з представниками конфліктуючих сторін, з'ясував суть конфлікту і вважає, що далі мають працювати юристи.

 

31 жовтня близько 13.00 приміщення обласної ради, де проходила нарада міністра освіти і науки Станіслава Ніколаєнка з керівництвом краю, пікетувало близько двох десятків iнвесторiв. З пікетувальниками міністр зустрівся. Він вислухав їх позицію, пообіцяв прислати юристів для вирішення заплутаної проблеми, оскільки цього ж дня отримав лист від нинішнього керівництва ПТУ №9, в якому викладена позиція іншої сторони конфлікту.

 

Тож "баталiя" навколо гуртожитку не закiнчилася. Вона переходить у нову стадiю - в неї знову втрутилися нові можновладцi. Чи мають вони в нiй якийсь приватний iнтерес? Наразі говорити про це передчасно. реальне, а подекуди приховане протистояння прихильникiв двох таборiв, двох сил, "прапорами" яких є Луцький мiський голова Богдан Шиба та голова Волинської ОДА Володимир Бондар. Але суть не в тому, яка з цих сил переможе. Суть у тому, щоб права кожного громадянина були захищенi. Не родинними чи корпоративними стосунками, а силою закону i справедливостi. Хоча останньої у нашій країні годі дошукатись.