Нові пріоритети вітчизняного землеустрою

У його роботі взяли участь керівники структурних підрозділів Комітету, начальники обласних, Київського та Севастопольського міських головних управлінь земельних ресурсів, представники Мінприроди України, Інституту проблем національної безпеки при РНБО, науковці Київського інституту земельних відносин, Національного аграрного університету, Головного науково-дослідного та проектного інституту землеустрою, Науково-виробничої корпорації "Землеустрій України", Українського інституту сільськогосподарських аерофотогеодезичних вишукувань.

 

В умовах ринкової економіки при масовому перерозподілі земельної власності пріоритети землеустрою різко змінилися. Постало завдання максимального задоволення економічних інтересів власників землі і землекористувачів, нового та найефективнішого використання виробничого потенціалу господарств і закріплених за ними земель при дотриманні жорстких природоохоронних вимог. Виникла потреба враховувати не тільки екологічні, а й, насамперед, економічні умови і чинники. Це значно змінює методологію і методику землевпорядного проектування, яке є центральною ланкою всього землевпорядного процесу – вважають фахівці Державного комітету по земельних ресурсах України. На їх переконання, у кожному конкретному випадку проект землеустрою має стати єдиним і головним документом, який дає змогу правильно організовувати виробництво і територію, особливо сільськогосподарських підприємств, проводити перерозподіл земель у разі зміни прав власності на неї, раціонально та ефективно використовувати і зберігати земельні ресурси, визначати напрями інвестицій.

 

Однак на практиці часто відбувається зовсім протилежне. Як стверджує Микола Калюжний, перший заступник Голови Держкомзему, землевпорядні роботи в Україні фактично звелися до розробки проектів землеустрою, тобто до відведення земельних ділянок і складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку. При цьому практично не розробляються схеми землеустрою із техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель. „Це стало головною причиною хаотичного перерозподілу земельних ресурсів, недотримання узгодженості еколого-економічних та соціальних інтересів суспільства, порушення збалансованості і стабільності довкілля та агро- ландшафтів” – каже Микола Калюжний.

 

"Погоджувальний" принцип надання земельних ділянок під забудову створив широке поле для зловживання посадовими особами місцевих органів виконавчої влади та самоврядування. За інформацією, що прозвучала на одному з останніх засідань Кабінету Міністрів, сьогодні лише 7% землі в державі взагалі мають реальну оцінку, 70% земель ще не розмежовані. Така ситуація сприяє скоєнню різних корупційних злочинів.

 

Сьогодні на практиці не забезпечується пріоритетність земель сільськогосподарського призначення, незважаючи на те, що відповідно до статті 23 Земельного кодексу України для потреб, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, повинні надаватися переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості. В результаті Україна втрачає значні площі родючих земель, які використовуються під забудову, розміщення об'єктів тощо.

 

Однак на загальному тлі негативних прикладів подекуди зустрічається й позитивний досвід. За словами першого заступника начальника Донецького обласного головного управління земельних ресурсів В.Турченка, в Донецький області ще в 2003 році було започатковано роботи зі складання Схем землеустрою з техніко - економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень. Ці роботи проводяться за рахунок бюджетних ресурсів та коштів, що надходять в порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. За три роки в 12 районах і містах області виконано майже 60 Схем землеустрою.

 

Незадовільний стан земельних ресурсів щодо їх еколого-економічних показників свідчить про невідкладну необхідність оптимізації землекористування. Потрібно здійснити відповідне районування земельного фонду країни, оскільки кожному комплексу природних і господарських умов притаманні свої показники оптимізації.

 

Як свідчить практика, потребує вдосконалення порядок визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, а також обґрунтування механізму визначення та відшкодування збитків від забруднення земель; розробки науково-практичних рекомендацій щодо визначення ставок орендної плати за землі сільськогосподарського призначення у разі зміни їх цільового використання.

 

У Державному комітеті по земельних ресурсах України вважають, що розв’язання даних проблем можливе лише за умов розроблення схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень. Наразі в земельному відомстві опрацьовуються пропозиції фахівців та експертів щодо створення робочої групи, яка б взялася за кваліфіковану розробку методичних рекомендацій для складання даних схем.