Перший судовий прецедент на користь нотаріусів

Проблема виконання нотаріусами функцій податкових агентів вже давно набула не абиякого резонансу в суспільстві. Набравши чинності з 1 січня цього року зміни до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 19.01.2006 змусили нотаріальну спільноту зіштовхнутися з жорсткою реальністю правового нігілізму з боку законодавця. Засоби масової інформації пістріли інформацію щодо поступового збільшення цін на нерухомість по всій країні, і одним з серйозних факторів називали запровадження податку та нових функцій нотаріусів – податкових агентів.. Закон № 889 поставив більше питань, ніж надав відповідей. За загальною думкою фахівців цей закон вийшов дуже сирим, а в деяких випадках безглуздим. Питання про те, чи має нотаріус виконувати функції податкового агента з моменту набрання чинності Закону, є вельми конфліктним та суперечливим. З цього постало декілька питань, як практичних так і чисто теоретичних, відповідь на які законодавець наразі не надав:

 

- чи доцільно було законодавцю обтяжувати нотаріусів виконувати нетипові для них функції податкових агентів та ще накладати фінансову відповідальність за нарахування податку?

 

- чи не порушують норми Закон № 889 прав та законних інтересів учасників нотаріальних правовідносин та чи відповідають вони нормам чинного законодавства та Конституції?

 

На початку року багато ринкових аналітиків, нотаріусів, юристів прогнозувало, що ситуацію може вирішити або відміна змін до закону, або судові рішення. Тому повністю логічним виглядає виникнення першого прецеденту. Так Печерським районним судом 14 травня цього року було прийнято рішення про відмову нотаріуса вчинити нотаріальну дію. Суд розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою громадянки Бочарової до нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидорової.

 

Сутність позову у тому, що Бочарова С.В. звернулася до суду з позовом, в якому просить зобов'язати приватного нотаріуса Сидорову Н.П. надати їй послуги щодо нарахування їй доходу за майбутнє відчуження належної позивачу квартири, утримати та сплатити від імені та за рахунок Бочарової С.В. податок з доходів фізичних осіб до бюджету, провести податковий облік та подати податкову звітність податковим органам відповідно до Закону. Свої вимоги мотивує тим, що 17 квітня 2007 року вона звернулася до Сидорової Н.П., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, по вчинення нотаріальної дії з посвідчення договору купівлі-продажу належної їй квартири. Позивач заявила вимоги до нотаріуса надати їй послуги, передбачені нормами ст.ст. 1.15, 11.3, 19.2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", нарахування податку з доходу з продажу надлишкових 20 кв.м. площі належної їй квартири, що перевищує неподатковий розмір, утримати та сплати податок до бюджету від імені позивача та за її рахунок, провести податковий облік, та подати податкову звітність податковому органу. Зазначену вимогу Бочарова С.В. обґрунтовувала підставами закону і посиланням на той факт, що у податковій інспекції їй відмовили в розрахунку податку доходу з продажу належної їй квартири та надали роз'яснення, посилаючись на визначений законом обов'язок нотаріуса. Разом з тим, приватний нотаріус відмовила Бочаровій С.В. у наданні зазначених послуг, посилаючись на те, що послуги щодо розрахунку податкових зобов'язань платника податку, стягнення та сплати до бюджету податку з доходів заявника не є нотаріальними діями, і що надання означених послуг не є обов'язком нотаріуса.

 

Вельми обґрунтованою є мотиваційна частина рішення. За думкою суду, Нотаріус за своїм правовим статусом згідно зі ст. 3 Закону України "Про нотаріат" не може виконувати посередницької діяльності, а також іншої оплачуваної роботи, крім вчинення нотаріальних дій, та вільний від роботи час займатися викладацькою та науковою роботою. Нотаріус не сплачує доход продавцеві нерухомості в разі посвідчення правочину купівлі-продажу, крім того, нотаріус не перебуває з учасником нотаріального провадження ні в адміністративних, ні в трудових правовідносинах. У відповідності до ст. 31 Закону України "Про нотаріат" оплата послуг приватного нотаріуса вчиняється за домовленістю між нотаріусом та учасниками нотаріального провадження; за визначенням правовідносин така домовленість є цивільно-правовим правочином і не є публічним договором.

 

Згідно з п. 12 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованої МЮ України 03.03.2004 р. за № 283/8882, нотаріальні дії вчиняються після їхньої оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб. За змістом цієї норми нотаріус не вчиняє нотаріальної дії, доки платник податку не сплатить податок з доходів фізичних осіб.

 

У відповідності до вимог ст. 2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" платником податку з доходів фізичної особи є фізична особа, яка отримала доход. Стаття 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" зазначає, що податкове зобов'язання платника податку визначається платником податку самостійно чи контролюючим органом. Нотаріус за своїм правовим статусом не є суб'єктом – контролюючим органом.

 

За вимогою п. 1.15 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб” податковий агент зобов'язаний нараховувати, стягувати та сплачувати податок, вести податковий облік і подавати податкову звітність за платника податку.

 

Податковим агентом закон вважає суб'єкта, який повністю виконує згідно із законом обов'язки у відповідності до зазначеної норми закону.

 

Правосуб'єктність податкового агента не може мати альтернативності виконання обов'язків, визначених Законом. Зазначене не відповідає ч. 2 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

 

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права, за яким Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. У відповідності до ст. 92 Конституції України організація і діяльність нотаріату, права і обов'язки нотаріуса визначено Законом України "Про нотаріат".

 

Зазначені позивачем підстави позову не визначають обов'язок нотаріуса на нарахування нотаріусом податкових зобов'язань платника податку, утримання та сплати податку за особу учасника нотаріального провадження. Надання нотаріусом послуг від імені та за рахунок платника податку щодо нарахування, стягнення та сплати податку не відповідає вимогам Закону України "Про нотаріат". Вчинення нотаріусом дій з нарахування податкового зобов'язання продавця нерухомості, утримання та сплата за його рахунок податку, ведення податкового обліку за платника податку не є нотаріальною дією.

 

Отже, суд за даною справою повністю обґрунтовано, з правової точки зору, відхилив позов про відмову нотаріуса вчинити нотаріальну дію. Абсолютно логічно можна передбачити у найближчому майбутньому цілу низку подібних позовів щодо відмови нотаріусами виконувати функції податкових агентів. Адже в ситуації яка склалася законодавець керувався напевно тільки бажанням наповнення бюджету, не звертаючи увагу на юридичну логіку, закон, та навіть на те, що ця новела – потенційна загроза соціального конфлікту. Ринок нерухомості майже 4 місяці був практично у стані паралічу через відмову нотаріусів виконувати нові функції податкових агентів. І тільки суд в ситуації політичного безвладдя в країні, що склалося, у змозі вирішити цей конфлікт. У свою чергу , виконавчим органам влади (Мін’юсту, ДПАУ) нічого іншого не залишиться ,як виконувати законні судові рішення. До речі описане вище рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, а як відомо апеляційна скарга не була подана. Отже, прецедент є!