Споживач оплачує безгосподарність
Олексій Кучеренко, голова підкомітету Верховної Ради з питань ЖКГ: «Споживача варто захистити від свавілля монополій, якими є водо-, тепло-, електро-та газопостачання, а також — наші славетні ЖЕКи»
В останні роки при обговоренні реформи житлово-комунального господарства дуже багато говорять про проблеми цих підприємств, органів місцевого самоврядування. Одначе практично нічого не говорять про проблеми споживачів. Хоча без підтримки з боку споживачів реформа приречена — вона не є якоюсь законодавчою чи адміністративною, вона є насамперед соціально-політичною. Поки споживач не стане партнером політиків, ніякої реформи не буде.
Зараз жодному міському голові нічого не заважає робити реформу в себе на місцях. Усі розмови про певну державну програму реформування ЖКГ — це спроби перекласти відповідальність на центр. Нинішня законодавча база цілком дозволяє лідерам місцевого самоврядування рухатися вперед у цьому плані. Саме тому вже можна говорити про те, що в тих чи інших регіонах дуже адекватно вирішили питання тарифної політики чи управління комунальною власністю, а в інших регіонах цього не зробили. Це свідчить про безпорадність чи небажання органів місцевого самоврядування. Вони повинні стати партнерами уряду і парламенту.
Бюджетні кошти, які зараз закладаються на регіональну політику, — 2 млрд. грн. Важко сказати, яка частка з цих коштів безпосередньо піде комунальним господарствам, але думаю, що половина цієї суми — це цілком реально. Але ці гроші повинні йти тільки туди, де йде процес реформування, на фінансування конкретних інвестиційних проектів. Для цього повинна бути дуже чітка система критеріїв. Ми категорично проти того, щоб сьогодні міністерство та віце-прем'єр в ручному режимі визначали: тому місту дамо, а тому не дамо. Дуже не хотілося б, щоб це призвело до того, що всі мери і депутати міських рад стануть членами однієї партії. Цей процес необхідно деполітизувати.
Тарифи вдвічі-втричі пішли вгору. Кого звинувачувати, ніхто не розуміє. Це питання негайно потрібно виносити на розгляд Ради національної безпеки та оборони. Зараз не можна сказати, чи завищені тарифи в Києві, Житомирі чи ще десь. Для цього потрібно не тільки робити фаховий аналіз, а й мати важелі впливу на підприємства водотеплопостачання. Як сьогодні нараховуються тарифи? Хто гарантуватиме, що підприємства підрахували тільки свої витрати, а не віднесли туди все що завгодно, потім вирахували планову рентабельність й таким чином довели нам — платіть! Ні, шановні. Тарифи і тарифна політика повинні в першу чергу бути спрямованими на енерго-і ресурсозберігання. Якщо у вас у водоканалі доля собівартості електроенергії сягає 50%, в той час як у світі цей показник становить 15-20%, то це є ваша безпорадність. Якщо в тепломережі витрати 15%, в будинках 40%, а на котельні 25%, то це також є безпорадність цих підприємств. Від-повідальність за неї не потрібно перекладати на населення, як це сьогодні, на жаль, відбувається.
Але важливо відзначити, що сьогодні Верховна Рада не має впливу на ці тарифні питання. Ми стали заручниками бездіяльності депутатів попередніх скликань. Кожен новий уряд, кожен новий міністр палива та енергетики приходив і казав: «Я в ручному режимі буду регулювати тарифи на газ і на електроенергію і виведу країну з кризи». Верховна Рада як завжди відповідала: «Нема питань». Тому зараз ми безпорадні й не маємо ніякого впливу на це питання. Якщо раніше хоча б голова НКРЕ призначався президентом, то сьогодні ця комісія перетворилася на ручний орган уряду.
Тому зараз потрібно терміново розглядати питання тарифів на засіданні РНБО й негайно створювати систему державного регулювання, яка б діяла незалежно від уряду, а також від політиканства і популізму. Тоді можна буде говорити про якусь продуману політику тарифного регулювання.
Можна придивитися до досвіду Росії. Там вже 5 років діє єдиний тарифний орган, який підпорядковується безпосередньо президенту. Він відстежує тарифну політику по всій країні й стежить за тим, щоб тарифи на житлово-комунальні послуги підіймалися не більше ніж на 20% в рік. Подібних механізмів в Україні немає.
Зараз у нашої Верховної Ради є два шляхи. Перший — дозволити уряду в ручному режимі всі тарифні питання вирішувати й перекласти всю відповідальність на нього. Навряд чи це щось змінить. Другий варіант — створення незалежної системи державного регулювання. Мета цього заходу одна — захистити споживача від свавілля природних та штучних монополій. Такими монополіями сьогодні є водопостачання, теплопостачання, електропостачання, газопостачання, а також — наші славетні ЖЕКи.
