Жовтяк порівняв Київ з Францією
Зараз йдуть переговори між Київською обладміністрацією та Києвом не про розширення території, а про визначення меж міста Києва. Багато років цим питанням ніхто не займався, і виникло багато проблемних територій.
Наприклад, столиця вважає, що ця територія належить їй, а область вважає, що їй. Через такі суперечки страждають звичайні мешканці області. Тому потрібно завершити роботу зі встановлення чітких меж Києва. А що стосується розширення столиці, то хотів би нагадати, що цю тему підняв ще колишній київський мер Олександр Омельченко, захотівши приєднати до Києва п’ять прилягаючих районів. Нам вдалося на всіх рівнях довести, що ця ідея недоцільна. Для прикладу, Париж має вдвічі меншу територію, ніж Київ, при цьому мешканців в ньому вдвічі більше, але ніхто не піднімає питання розширення меж столиці Франції. Те ж саме з Москвою. Хоча вона на 30% більша за Київ, в ній проживає втричі більше населення, але генеральний план розвитку цього міста не передбачає розширення меж російської столиці. Тобто ця тема в цивілізованих країнах давно вичерпана. Намагання приєднати до Києва якісь території є ні що інше, як бажання чиновників заробити у власну кишеню на незаконному розподілі земель, пише газета "ДЕЛО".
За межі Києва доцільно виносити лише промислові підприємства, адже це покращить екологічну ситуацію в місті, а для Київської області дасть змогу працевлаштувати обласне населення. За часу мого головування областю на одній із сесій Київради було підняте питання про винесення десяти підприємств за межі Києва. Я відразу направив листа на міського голову, це було ще весною 2005 року, що ОДА готова розглянути пропозиції, але відповіді так і не надійшло. Для того щоб винести підприємство, треба проводити трьохсторонні переговори. Підприємство, яке заважає Києву, має отримати чітке пояснення, чому йому буде вигідно змінити дислокацію. Область повинна отримати пояснення, як від цього покращиться життя конкретних жителів Київської області, а кияни повинні отримати запевнення, що це дійсно покращить екологічну ситуацію в місті. Поки що за намаганням винести підприємства за межі Києва проглядає бажання не поліпшити екологію в місті, а вигідно продати зайняті підприємствами земельні ділянки.
Самим мешканцям з довколишніх сіл і міст, які теоретично після розширення столиці можуть опинитися в межах міста, це невигідно. Зараз, з точки зору конституційних гарантій місцевого само-врядування, місто Київ і сусіднє село рівноправні. Тому входження територіальної одиниці до меж Києва означає втрату суверенітету цього села чи містечка. Зараз мешканці свої питання можуть вирішити з сільським головою будь-якого дня, а, ставши киянами, вони ніколи не потраплять до мера Києва на прийом. А депутат від його округу не встигне вирішувати питаннях всіх мешканців, бо округ київського депутата може бути значно більшим за десятки тих сіл, що прилягають до Києва. Однозначно можливості оперативно вирішити питання, які у компетенції міського самоврядування, після приєднання до Києва ці населені пункти втратять. Це вже видно на прикладі Жулян і Троєщини. Їм обіцяли, що вони житимуть, як на Хрещатику, але насправді їх умови проживання тільки погіршилися.
За межі Києва доцільно виносити лише промислові підприємства, адже це покращить екологічну ситуацію в місті, а для Київської області дасть змогу працевлаштувати обласне населення. За часу мого головування областю на одній із сесій Київради було підняте питання про винесення десяти підприємств за межі Києва. Я відразу направив листа на міського голову, це було ще весною 2005 року, що ОДА готова розглянути пропозиції, але відповіді так і не надійшло. Для того щоб винести підприємство, треба проводити трьохсторонні переговори. Підприємство, яке заважає Києву, має отримати чітке пояснення, чому йому буде вигідно змінити дислокацію. Область повинна отримати пояснення, як від цього покращиться життя конкретних жителів Київської області, а кияни повинні отримати запевнення, що це дійсно покращить екологічну ситуацію в місті. Поки що за намаганням винести підприємства за межі Києва проглядає бажання не поліпшити екологію в місті, а вигідно продати зайняті підприємствами земельні ділянки.
Самим мешканцям з довколишніх сіл і міст, які теоретично після розширення столиці можуть опинитися в межах міста, це невигідно. Зараз, з точки зору конституційних гарантій місцевого само-врядування, місто Київ і сусіднє село рівноправні. Тому входження територіальної одиниці до меж Києва означає втрату суверенітету цього села чи містечка. Зараз мешканці свої питання можуть вирішити з сільським головою будь-якого дня, а, ставши киянами, вони ніколи не потраплять до мера Києва на прийом. А депутат від його округу не встигне вирішувати питаннях всіх мешканців, бо округ київського депутата може бути значно більшим за десятки тих сіл, що прилягають до Києва. Однозначно можливості оперативно вирішити питання, які у компетенції міського самоврядування, після приєднання до Києва ці населені пункти втратять. Це вже видно на прикладі Жулян і Троєщини. Їм обіцяли, що вони житимуть, як на Хрещатику, але насправді їх умови проживання тільки погіршилися.
