Київ і європейські столиці: плюси та мінуси

І це не пов’язано з якимось Юліанським календарем. Просто 9 травня у нас інше свято. По іншому також плине життя в різних європейських столицях.

Бути туристом в будь-якому місті завжди приємніше, ніж кудись поспішати у своєму власному. Адже відпочиваючи в іншій країні, маєш час для тривалих прогулянок, знайомства з музеями, парками та іншими визначними місцями; куштуєш витвори національної кухні, і, повертаючись додому, везеш із собою купу нових вражень. Рідко хто в таких випадках порівнює іноземні столиці зі своєю власною. Але насправді всюди є свої «плюси» та «мінуси». Спробуймо порівняти міста-столиці Будапешт, Рим, Амстердам і Париж з Києвом.

Будапешт: вузенькі вулички, затишні дворики і нічні автобуси

Угорська столиця найближча із цих 4-х столиць до Києва. Місто Будапешт, яке має удвічі менше населення, ніж українська столиця, приймає щорічно в 5-6 разів більше туристів, ніж Київ. До прикладу, минулого року нашу столицю відвідало 1,8 мільйонів туристів, але половина з них – українці, Будапешт же щорічно відвідує від 5,5 до 6 мільйонів туристів.

Громадський транспорт у Будапешті працює по іншій схемі, ніж у нас – тут один квиток на всі види транспорту, але при цьому маршрути не дублюються автобусами та метро. Також квиток в автоматах на 25 % дешевший, ніж у водія чи в касі метрополітену. При цьому на вході до метро немає турнікетів, але стоять по 2-3 контролери, які перевіряють квитки – їх треба окремо компостирувати в автоматі. Це може створювати незручності в години пік або на станціях в центрі міста, де багато туристів.

В цьому плані входи на київські станції набагато зручніші. Крім того, є станції, де автомати не працюють, а каси теж не всюди є, і тоді купівля талончика в метро стає незручною пригодою. Ще метро – улюблене місце всіляких безхатченків, приблизно рік тому спеціальним законом їм заборонили перебувати в центрі міста, – їх, звісно, стало там менше, але вони не зникли зовсім.

Одна із головних зручностей транспорту в столиці Угорщини – вночі досить легко можна дістатися аеропорту, який знаходиться досить далеко від центру міста, а також до інших популярних у туристів місць. Є чіткий графік руху автобусів, які курсують по всьому місту; приблизно через кожні 35–45 хвилин ходить автобус у бік аеровокзалу чи іншої частини міста.

Ще в Будапешті майже в кожного будинку є свій внутрішній дворик, огороджений парканом, як правило, з електронним чи кодовим замком. Ці дворики майже не видно з вулиці, але всі, хто знімав тут апартаменти, змогли оцінити їхню привабливість.

Будапешт, який будувався давно, також має проблеми з місцями для паркування, вулиці самі по собі вузькі – майже завжди це по одній смузі у кожен бік. У Києві в цьому плані центральні вулиці, за угорськими мірками, – цілі автобани. Звісно, через такі вузькі дороги пробки там – звичайне явище.

Одні з найкрасивіших архітектурних пам’яток угорської столиці – мости. В Будапешті вони також дуже вузькі – максимум дві смуги, іноді це одна смуга для авто і одна – для трамваю чи автобусів. Затори є там і зранку, і вдень, і ввечері.

Складно тут і з англійською – не всі кафе мають англомовне меню, не всі працівники у сфері туризму знають цю мову.

Амстердам: казкові мости, марихуана і велосипедисти

Столиця Королівства Нідерланди нараховує ще вдвічі меншу кількість населення, ніж Будапешт, і, тим паче, Київ, а туристів там ще більше – близько 7 мільйонів на рік.

Саме через це вулички, які просто не розраховані на таку кількість людей, завжди переповнені. Затори з людей – тут майже всюди, особливо в центральній частині міста. Місто гуде і вдень, і вночі. Марихуаною, яка тут легалізована, пропахло майже скрізь. Запах починається від самого виходу з вокзалу і не вивітрюється аж до парку Вонделла, що межує зі спальними районами міста.

Усім відомий факт, що Амстердам – місто велосипедистів, і це правда, але від них у цьому місті ще більший хаос. Адже, наприклад, щоб підійти до пішохідного переходу і пройти на зелене світло, треба ступити на червону велосипедну доріжку, на яку іноді велосипедисти просто не пропускають пішоходів, що намагаються пройти на свій зелений. Інколи туристи забувають про ці доріжки і йдуть ними, тоді велосипедисти або їдуть, не звертаючи на людей увагу, або, в кращому випадку, – сигналять. Насправді ж, це все неорганізовано ні з боку пішоходів, ні з боку велосипедистів, тому це справжній хаос і від такого дуже швидко втомлюєшся, тому що треба постійно бути пильним і обережним, навіть на тротуарі чи на будь-якій площі міста, щоб тебе не зачепили велосипедисти.

Звісно, через таку кількість велосипедистів (чи не 50% мешканців мають свого «залізного коня») побудовані тут і велостоянки: біля музеїв, магазинів, кафе – вони повсюди. Щодо автомобільного транспорту, то паркування тут вельми дороге задоволення, година – від 2-3 євро. Автомобілістам краще заздалегідь ознайомитися з місцевими правилами дорожнього руху, адже вони тут трохи інакші, ніж у сусідніх країнах. Майже всюди треба поступатися дорогою велосипедистам, трохи інша система роботи світлофорів – більш автоматизована, щоб менше було заторів. Але найгірше тут пішоходам. Чекати на зелене світло можна 2-3 хвилини, тобто, щоб перейти перехрестя літерою «Г» – на це може знадобитися від 5 до 6 хвилин часу.

В центрі міста повно кафе, пабів, ресторанів, а от трохи далі від центру, за 5-6 кварталів знайти кав’ярню може бути цілою проблемою. На це може піти більш ніж 20–40 хвилин. У найближчій знайденій кав’ярні потрібно буде постояти в черзі, адже не тільки вам хочеться кави зранку чи в обід. Також у центрі не знайти великих супермаркетів, вони, як майже в усіх європейських столицях, винесені далеко за центр міста.

Загалом же Амстердам дуже красиве та своєрідне місто, канали на яких він розташований, мають нереальну красу. Не злічити мостів, з-поміж яких ви не знайдете двох однакових. І скрізь – натовпи зачарованих і захоплених гостей міста.

Через таку велику кількість туристів, щоб потрапити до кращих та найвідоміших музеїв Амстердаму доведеться постояти в чергах не менше години. Але майже всі музеї запропонують вам послуги аудіо-гіда. Біля кожного експоната можна підключити його до спеціальної стійки і почути історію саме про те, що вас зацікавило. Це дуже зручно і інформативно.

Щодо лавочок для відпочинку – в цьому місті їх небагато і звісно, швидше за все, вони будуть зайняті, тому краще місце щоб перепочити – кафе або ресторан, іноді містяни сидять просто на парапеті.

Дивна і своєрідна тут ще й нідерландська кухня – в обід мешканці міста полюбляють їсти сандвічі та картоплю-фрі із соусом.

Ця країна, як і багато європейських, піклується про природу, тому в великих магазина можна знайти автомат, який приймає пластикові та скляні пляшки: за пластмасові автомат дає в приблизно 30–40 % від ціни – 25 євроцентів, а за скло – 10 євроцентів. Загалом, це мотивує людей не викидати пляшки, а здавати. Стосується це і екологічних автомобілів, – в цій країні вже дуже багато електромобілів, заправки для них вже не є тут чимось екзотичним.

Полюбляють голландці і спорт, майже всі парки в першій половині дня наповнені родинами, які бігають або їздять на велосипедах, – за кількістю людей це більше схоже на святкові марафони.

Магазини зачиняються в порівнянні з Києвом дуже рано – приблизно о 17.00. У нас в цьому плані все дуже зручно: і продуктові і ТРЦ працюють до 21-22 години.

Ще в Нідерландах немає проблем з англійською мовою, тут її знають всі, навіть вантажники в магазинах і домогосподарки.

В цілому, як туристичне місто, Амстердам – дуже цікавий, а от для постійного проживання – досить складний і специфічний. Крім того, Нідерланди знані своїми податками на все. Наприклад, купуючи житло чи просто його орендуючи, платять податки обидві сторони. Оподатковується тут майже все, – і це окрім податків із зарплати.

Рим: найсмачніша кава, мопеди й південний темперамент

Теж невелике місто в порівнянні з Києвом, і теж має величезну кількість туристів.

Це місто у багатьох асоціюється саме з кавою – вона тут є на кожному кроці, на будь-який колір та смак, – від дуже міцного рістретто на 15 мілілітрів до великих порцій латте, кавового мусу і тому подібного. Італійці взагалі п’ють дуже маленькими порціями, але дуже міцну каву: еспрессо у нас і у них – це дуже різні речі. В кожному кварталі міста обов’язково є кав’ярня чи кафе; іноді вони дуже маленькі, всього на кілька столиків, але вони є повсюди. Та й загалом, італійська кухня не дорога і дуже смачна. Такої кількості видів макаронів ви не знайдете ніде.

Ціна продуктів у магазинах майже така сама, як у нас, а от фрукти і овочі – в рази дешевші.

До Риму з’їжджається велика кількість не лише туристів, а ще й інших, менш успішних соціальних верств населення. Наприклад, у місті завжди дуже багато циган та марокканців, які жебрачать і псують святкову атмосферу міста. Їх можна зустріти всюди – в центрі міста, на околицях, в потягах. Іноді, вони щось продають чи майструють. Марокканці, як правило, чіпляються в прямому сенсі слова – як правило, щось хочуть продати. Не гаразд тут і з наземним транспортом – він постійно курсує заторами, ще й не за графіком, але добре, якщо ви мешкаєте в центрі, – ця чистина міста не така велика, щоб їздити у транспорті. Загалом же проїзд тут коштує в середньому півтора євро – порівняно з нашими 15 євроцентами на сьогодні – це досить дорого, але вся Європа відома своїм недешевим проїздом. І в Італії він вважається не надто дорогим.

В Римі, як ніде, – багато мопедів, це досить дешевий і зручний транспорт, погода там тепла, вулички вузькі, мопеди тут – як в Нідерландах велосипеди. Досить складно із місцями для стоянки, їх дуже мало, інколи треба проїхати 4–5–7 кварталів, щоб знайти собі місце.

Якщо ви думаєте, що в Україні водії не дотримуються правил дорожнього руху, – просто покатайтеся день у цій країні. Ви будете неприємно здивовані.

Загалом автостради в Італії платні, ціни дуже різні: до прикладу, напрямок Неаполь–Салермо коштує 2 євро, а Мілан-Неаполь – 55 євро. Хоча сказати, що якість доріг там ідеальна, теж не можна.

Загалом, у Римі чудово поєднується архітектура – Колізей, якому понад 2000 років, чудово вписується в сучасний світ міста. Щоб жити серед італійців, треба знати їхню мову, адже вони зовсім не говорять англійською, навіть у Римі, дуже туристичному місті, з цим біда. Плюс темперамент італійців такий, що вони можуть не витримати, якщо доведеться вам щось довго пояснювати, навіть якщо ви прийшли до них у ресторан попоїсти. Голосні, запальні – все це про італійців. Але при цьому ніколи не відмовлять, якщо ви потребуватимете допомоги.

Париж: зручне метро, високі податки і рай для студентів

Одна з найбільших столиць Європи. Для цього міста, вам, як туристу, тижня може бути замало, щоб встигнути оглянути всі-всі-всі видатні місця. Іноді, щоб дійти чи доїхати з одного музею до іншого треба подолати відстань у 3–5 кілометрів.

Дороги в місті вузькі, по дві смуги максимум. Через це майже немає і підземних переходів, але в цьому є як свої плюси, так і мінуси, адже підземні переходи безпечніші та не призупиняють рух автівок.

Один зі способів дістатися потрібного місця – орендувати міський байк, спеціальні стоянки, де можна взяти велосипед за 1 євро на півгодини чи годину – чудовий вихід: дешевше, ніж громадським транспортом, плюс корисніше для здоров’я. Ще одна перевага – місто розташоване на рівнині, немає великих перепадів висоти, тому їздити ним можуть як діти, так і люди пенсійного віку.

Щодо самого транспорту, то метро тут дуже зручне, ним можна дістатися не лише до різних куточків самого Парижу, а й за його межі, це економить багато часу, адже не треба робити пересадки. Але сама схема метро досить складна, вивчити ї неможливо, тому в кишені кожного містянина завжди є міні-схема метро. Відстані між станціями невеликі, тому дістатися на метро в Парижі можна всюди. Тут завжди хаос, інколи – в хорошому сенсі, коли грають музики, розважають публіку міми чи актори; інколи – в поганому, коли дуже багато людей в часи пік.

Якщо ви користуєтесь авто, то варто знати, що машину краще залишати в підземному паркінгу, хоча вони тут теж дорогі – 3,5 євро за годину, а за день – близько 35 євро. Але коли раптом припаркуєтесь на тротуарі – в кращому випадку на вас чекатиме штраф, а в гіршому – евакуація. Тут з цим суворо.

Ще один плюс – для магазинів, кіно, театрів та інших розваг не потрібна готівка, всюди можна розрахувати кредитною карткою. Це дуже зручно і набагато безпечніше. Навіть якщо ви завжди готові платити паперовими грошима, – до електронних платежів доведеться звикати. Приїхавши до Франції на півроку і більше, картку потрібно буде оформити обов’язково: без неї не можна укласти мобільний контракт, купити проїзний квиток на транспорт і таке інше.

Всі промислові заводи та фабрики розташовані за містом, тому в самому місті досить чисто, немає фур, інфраструктура для робітників наближена до їхніх місць роботи.

У французький столиці досить багато парків, за ними ретельно доглядають, навіть на ніч зачиняють, тому потрапити до парку після 19-20 години практично неможливо.

Париж також відомий своєю мультинаціональністю – тут мешкають люди всіх рас і національностей, зі своїми традиціями і звичками. Іноді це бентежить і викликає не найкращі емоції, але завжди можна обрати собі для проживання район з прийнятними сусідами і культурним середовищем.

Неділя тут вихідний для всіх – магазинів одежі, продуктових та сувенірних крамничок, тому варто бути готовим, що в неділю ви не зможете зайнятися шопінгом. У свята тут також ніхто не працює, в малих містах не їздить навіть громадський транспорт.

Купити їжу можна в міні-маркетах, де, як правило, працюють араби, але ціни там будуть набагато вищі, ніж в супермаркетах.

Щодо кухні, вона тут пречудова, але от щодо можливості поїсти – із цим дещо складніше. В міських їдальнях, брассері і крутих ресторанах обід із 12 до 15, а вечеря – з 18-30 до півночі. Тобто, якщо є бажання і хочеш поїсти між 15 і 18 годинами – треба йти або до супермаркету, або до китайського кварталу, або купувати кебаб прямо на вулиці. Є, звичайно, місця, які працюють нон-стоп, але, зазвичай, вони занадто дорогі.

Та й загалом, життя тут досить дороге, з мінімальною зарплатою в 1400 євро на місяць (по країні) дуже не розгуляєшся. В Парижі в межах міста зняти квартиру-студію в хорошому районі коштує близько 600–700 євро, плюс високі податки, багато додаткових плат до державного казначейства і бюджету. До прикладу, щорічний внесок 2000–2500 євро за житло, роботу, плюс інші виплати, – це окрім податків із заробітної плати. Але добре тут студентам – податки їх не стосуються, замість них – безкоштовна медицина і соціальний захист. Тож тут нікого не дивують сорокалітні «вічні студенти» і богемне життя студентської молоді.

Автор: Євгенія Тхор