Київ може стати найаварійнішим містом України

Київ. Столиця. Найбільше місто в Україні. Престижне, одне з найдорожчих. Місто сучасного бізнесу та древньої історії. Кияни пишаються своїм статусом мешканців столиці, іногородні прагнуть стати мешканцями міста «великих можливостей».

 

Природно, що «мати міст руських» потрібно утримувати на відповідному рівні. З цим постійно й виникають проблеми. Крім історичних визначних пам?яток, природної краси, бізнесового різноманіття і т.д. у Києві існують стратегічно значимі об?єкти, без яких не зможе жити жоден мешканець або гість столиці. Наприклад, такі підприємства як «Київводоканал» або «Київенерго». Якщо перестати приділяти їм належну увагу, разом їз їхнім занепадом припиниться й престижне столичне життя.

 

Мережі цих підприємств належать місту, перебувають у міському керуванні, а тарифи регулюються тільки місцевою владою, тому відповідальність за забезпечення життєдіяльності міста несуть представники Київської міськдержадміністрації та депутати Київради. Але чомусь місцева влада не проявляє ніякого ентузіазму відносно рішення проблем по утриманню підприємств у життєздатному стані.

 

Основний стоп-кран у розвитку підприємств - економічно необґрунтовані тарифи на комунальні послуги. Тарифи в Києві - найнижчі в Україні. У листопаді 2006 року була спроба підняти тарифи до рівня економічно обґрунтованих. Але, турбуючись про більшість населення Києва, яке не в змозі платити по підвищених тарифах, місцева влада прийняла політичне рішення про зниження тарифів. Відповідно до Закону України «Про ціни та ціноутворення», орган, який своїм рішенням установлює тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі, нижчому за розмір економічно обґрунтованих, зобов?язаний відшкодовувати суб?єкту господарювання різницю між затвердженим розміром тарифу та розміром економічно обґрунтованих за рахунок коштів відповідних бюджетів. Але ніякої компенсації підприємствам не виплачено не було. КВК і КЕ змушені компенсувати різницю з власного бюджету. Таким чином, все навантаження було перекладене на самі підприємства.

 

У результаті «Київенерго» та «Київводоканал», які були кращими в СРСР, на грані банкрутства. Як прокоментував ситуацію голова правління «Київенергохолдингу» Юрій Бондар, «Підприємства вже настільки загнані в кут, що не мають можливостей поліпшувати умови праці, підвищувати зарплатню, на забезпечити працівників мінімальними соціальними пакетами. Не вистачає коштів на розвиток підприємств та на закупівлю необхідного обладнання. Немає можливості проводити повноцінні поточні аварійні роботи, грошей вистачає тільки на те, щоб латати дірки. Професійні фахівці йдуть працювати у комерційні структури, молодь такі низькі зарплати теж не приваблюють. Стан мереж та підприємств такий, що забезпечити надання послуг стандартної якості стає неможливим».

 

Київ відчуває гострий дефіцит електро- та теплоенергії. 60 % території столиці підпадає в зону, у якій уже немає можливості видати технічні умови по електропостачанню. За прогнозами експертів, якщо терміново не вжити заходів, до 2010 року ці зони складуть більш, ніж 90% території Києва. А відсутність енергії зупинить розвиток міста. Без розвитку мереж стане неможливим будівництво нових житлових та адміністративних будинків, серйозною проблемою стане забезпечення населення необхідною кількістю транспорту: тролейбусів, трамваїв та потягів метро.

 

Місто зараз перебуває на грані великих енергетичних аварій: масштабних відключень, виходу з ладу підстанцій та кабельних мереж, знеструмлення цілих районів міста. Лиховісний приклад - Москва у 2003 році, коли місто було знеструмлено на кілька діб, що спричинило важкі наслідки, у тому числі, людські жертви.

 

За словами генерального директора «Київводоканалу» Ярослава Філатова, «Працівники КВК теж кияни, тому їм не однаково, що діється в місті, де живуть їхні родини, діти. У ситуації, що склалася зараз у Києві, коли КГГА навіть не виділила необхідні 3 млн. гривень на ліквідацію аварії на Позняковському каналізаційному колекторі, Київ чекають серйозні техногенні аварії».

 

На виходячих з ладу колекторах проблеми КВК не закінчуються. Бортнічеська станція аерації вимагає масштабної реконструкції - відстійники переповнені, існує проблема влучення відходів у підземні води, що впадають у Дніпро, у результаті чого вода виявиться непридатної до вживання. Крім того, КВК - найвеликий споживач електроенергії, за яку немає спроможності платити. Борг КВК перед КЕ становить більш, ніж 220 млн. гривень. Внаслідок цього рахунки КВК заблоковані, що підірвало оперативну діяльність «Водоканалу». За несплату «Київэнерго» може відключити електроенергію, насоси КВК зупиняться, та у всьому місті припиниться подача води.

 

Суми компенсацій різниці в тарифах, які нібито передбачили чиновники в бюджеті на 2008 рік, - це відверте знущання над підприємствами та трудовими колективами. Фахівці підрахували, що в бюджет Києва на 2008 р. на компенсацію «Київводоканалу» необхідно закласти 292,1 млн.грн. Було закладено лише 43,6 млн.грн. Замість необхідних «Київенерго» 645 млн.грн. передбачено 275 млн.грн. Крім того, ще тягнуться мільйонні борги міста та ЖЕКів із 2004 року.

 

Колективи підприємств мають намір вимагати від депутатів Київради виконання закону «Про ціни та ціноутворення» у частині компенсації підприємствам різниці тарифів з місцевого бюджету.

 

Якщо влада не вирішить це фінансове питання, то підприємства не зможуть гарантувати забезпечення Києва комунальними послугами. Ще трохи та бездіяльність чиновників, їхнє ігнорування вимог законодавства приведуть до того, що городяни прийдеться жити в аварійних умовах без води, каналізації та тепла.

 

Щоб достукатися до верхів, трудові колективи (КВК - 6 тисяч 300, КЕ - 15 тисяч працівників) будуть змушені (та вже готові!) піти на крайній варіант - організовувати масові акції протесту із блокуванням будинків Київради та адміністрації. Можливо, такими методами вдасться відволікти київську владу від розбирань між собою та звернути увагу на місто. Якщо ні - страшно подумати про ту столицю, у якій ми будемо жити далі.