Молода сiм’я перебудувала дачу пiд житло. За рiк витратили 10 тисяч доларiв
Торiк Тетяна й Петро Микшуни, молоде подружжя з Чернiгова, перебралися жити за мiсто. Вони обладнали лiтнiй будинок у дачному селищi неподалiк села Старий Бiлоус. Придбали його три роки тому за $1,5 тис.
Двi тiсних кiмнати Тетяна й Петро Микшуни об’єднали й переробили на вiтальню-їдальню. Тут проводять вечори iз 2-рiчною донькою Настею. Частину мiжкiмнатного перестiнка використали для барної стiйки
— На ту пору в нас було п’ять тисяч доларiв. Їх подарували на весiлля, — згадує Петро Микшун, 22 роки. — За них можна було купити лише маленьку хатину-розвалюху в Чернiговi. Однокiмнатнi квартири були не менше 16–18 тисяч.
Спершу Петро й Тетяна знiмали однокiмнатку на першому поверсi хрущовки.
— Як народилася донька Настя, хазяйка нас не злюбила, — каже Петро. — Кладемо дитя спати, а вона приходить контролювати, чи прибрано в квартирi. Жила неподалiк у хатi, приходила щовечора. Говорить голосно, придирається до всякої плямки. Довелося переїхати.
Iншу квартиру винаймали по $70 на мiсяць. Невдовзi власники попередили, що братимуть на $30 бiльше. Подружжя перебралося на дачу.
— Мiсцина непогана, — запевняє Тетяна Микшун, 22 роки. — До села — 110 метрiв, до кiнцевої тролейбуса — 15 хвилин пiшки. Стiльки ж до Старобiлоуської школи. Я влаштувалася там психологом.
2-поверховий цегляний будинок Петро й Тетяна заходилися перепланувати.
— Приїхав мiй тато — iнженер-будiвельник. Працювали разом, — веде далi чоловiк. — Звели прибудову для котельнi, кухнi й санвузла. Розiбрали стiнку мiж двома тiсненькими кiмнатами на першому поверсi. Вийшла простора вiтальня-їдальня. На другому поверсi запланували двi спальнi.
Пiсля перепланування загальна площа їхнього житла збiльшилась до 77 кв. м. Водогiн протягли вiд сiльської мережi — у складчину з сусiдом-дачником. Удвох прокопали для труб канаву завдовжки 110 м. На водопоровiднi труби витратили по $500. Пiд каналiзацiю забетонували вигрiбну яму. Iз села Петро проклав трифазну електролiнiю. Вимикачi й розетки встановлював сам. За дроти i фурнiтуру заплатили $500.
— Багато пiшло на опалення. Купив вiсiм радiаторiв по 65 доларiв, металопластикових труб на 140, — пiдраховує новосел. — Котел поставив старий. Топимо його дровами. За монтаж труб заплатив майстровi двi сотнi доларiв.
Дах Петро з батьком переробили на двосхилий. Покрили шифером. На матерiали витратили $800. На вiкна першого поверху поставили ґрати. Замовили металевi вхiднi дверi та металопластиковi вiкна.
Тетяна теж мала роботу. Будинок — за 10 м вiд рiчки Бiлоус. Жiнка нарiзала дерну в лузi та виклала ним берег, щоб не сповзав у воду. Потiм — цегляну перегородку мiж котельнею та санвузлом.
— Керамiчну плитку для санвузла купили недорогу — по шiсть доларiв за квадрат. Клав сам, учився попутно. Зате ванна в нас — акрилова кутова, — хвалиться чоловiк. — Такi в мiстi мало хто має. Вона тепла. При бажаннi можна удвох помiститися.
Частину перестiнка мiж колишнiми кiмнатками, де нинi вiтальня, Петро зберiг. Улаштував на ньому барну стiйку.
Перебудова дачi Микшунам обiйшлася майже в $10 тис.
— Витратили всi заощадження та зарплату, — каже Петро. — Дякувати батькам: допомогли й грошима, й руками. Нинi я безробiтний. Тесть-пасiчник дає на продаж мед. З того й живемо.
Тетяна й Петро утеплюють зовнiшнi стiни. Вони викладенi в пiвтори цеглини. У сильнi морози буде холодно. Зовнi стiни обкладуть листами пiнопласту. Потiм обшиють вагонкою.
— На ту пору в нас було п’ять тисяч доларiв. Їх подарували на весiлля, — згадує Петро Микшун, 22 роки. — За них можна було купити лише маленьку хатину-розвалюху в Чернiговi. Однокiмнатнi квартири були не менше 16–18 тисяч.
Спершу Петро й Тетяна знiмали однокiмнатку на першому поверсi хрущовки.
— Як народилася донька Настя, хазяйка нас не злюбила, — каже Петро. — Кладемо дитя спати, а вона приходить контролювати, чи прибрано в квартирi. Жила неподалiк у хатi, приходила щовечора. Говорить голосно, придирається до всякої плямки. Довелося переїхати.
Iншу квартиру винаймали по $70 на мiсяць. Невдовзi власники попередили, що братимуть на $30 бiльше. Подружжя перебралося на дачу.
— Мiсцина непогана, — запевняє Тетяна Микшун, 22 роки. — До села — 110 метрiв, до кiнцевої тролейбуса — 15 хвилин пiшки. Стiльки ж до Старобiлоуської школи. Я влаштувалася там психологом.
2-поверховий цегляний будинок Петро й Тетяна заходилися перепланувати.
— Приїхав мiй тато — iнженер-будiвельник. Працювали разом, — веде далi чоловiк. — Звели прибудову для котельнi, кухнi й санвузла. Розiбрали стiнку мiж двома тiсненькими кiмнатами на першому поверсi. Вийшла простора вiтальня-їдальня. На другому поверсi запланували двi спальнi.
Пiсля перепланування загальна площа їхнього житла збiльшилась до 77 кв. м. Водогiн протягли вiд сiльської мережi — у складчину з сусiдом-дачником. Удвох прокопали для труб канаву завдовжки 110 м. На водопоровiднi труби витратили по $500. Пiд каналiзацiю забетонували вигрiбну яму. Iз села Петро проклав трифазну електролiнiю. Вимикачi й розетки встановлював сам. За дроти i фурнiтуру заплатили $500.
— Багато пiшло на опалення. Купив вiсiм радiаторiв по 65 доларiв, металопластикових труб на 140, — пiдраховує новосел. — Котел поставив старий. Топимо його дровами. За монтаж труб заплатив майстровi двi сотнi доларiв.
Дах Петро з батьком переробили на двосхилий. Покрили шифером. На матерiали витратили $800. На вiкна першого поверху поставили ґрати. Замовили металевi вхiднi дверi та металопластиковi вiкна.
Тетяна теж мала роботу. Будинок — за 10 м вiд рiчки Бiлоус. Жiнка нарiзала дерну в лузi та виклала ним берег, щоб не сповзав у воду. Потiм — цегляну перегородку мiж котельнею та санвузлом.
— Керамiчну плитку для санвузла купили недорогу — по шiсть доларiв за квадрат. Клав сам, учився попутно. Зате ванна в нас — акрилова кутова, — хвалиться чоловiк. — Такi в мiстi мало хто має. Вона тепла. При бажаннi можна удвох помiститися.
Частину перестiнка мiж колишнiми кiмнатками, де нинi вiтальня, Петро зберiг. Улаштував на ньому барну стiйку.
Перебудова дачi Микшунам обiйшлася майже в $10 тис.
— Витратили всi заощадження та зарплату, — каже Петро. — Дякувати батькам: допомогли й грошима, й руками. Нинi я безробiтний. Тесть-пасiчник дає на продаж мед. З того й живемо.
Тетяна й Петро утеплюють зовнiшнi стiни. Вони викладенi в пiвтори цеглини. У сильнi морози буде холодно. Зовнi стiни обкладуть листами пiнопласту. Потiм обшиють вагонкою.
Геннадiй Гнип
