Мозаїчні панно на київських спорудах
Здебільшого їх не помічаєш, коли проносишся повз у вирі повсякденної міської метушні. І, лише зупинившись, придивившись уважно, розумієш – перед тобою неповторні твори мистецтва.
Достатньо одного небайдужого погляду аби відчути своєрідний подих часу, часу, що минув і ніколи більше не повернеться. Власне, для цього справжнє мистецтво і створюється – відобразити свою епоху і стати їй величним пам’ятником. Монументальний живопис голосно увірвався в художнє життя Києва на початку шістдесятих, а через два десятиліття тихо і непомітно почив. Мозаїка, поряд із розписом, вітражем, рельєфом, – найбільш яскрава його складова, здатна на найвищому емоційному рівні передати не лише задум митця, а й суттєво вплинути на свідомість глядача, поглибити й урізноманітнити його світосприйняття. Поширення цього виду мистецтва було спричинене масовим запровадженням безбарвної функціональної архітектури періоду індустріального домобудівництва. Колір, пластика, ритм, образність, національний колорит мозаїчних панно доповнюють похмурі спрощені архітектурні форми, додаючи їм краси і тепла, розставляючи експресивні й смислові акценти, об’єднуючи матеріальне з духовним. У мистецтвознавців для цього явища з’явились навіть спеціальні терміни: схвальні – «синтез мистецтв», «аранжування середовища», і дещо іронічні - «архітектурна косметика», «прикрашення», «оформлювання». Дійсно, у тогочасного художника з тодішнім архітектором є чимало спільного – жага експериментів, сміливість форм, масштабність задумів.
Створення київських мозаїчних композицій розпочалося ще у далеких Х-ХІІІ ст., а далі були спроби відродження - наприкінці ХІХ ст., у тридцятих роках минулого століття. Але йшлося виключно про художньо-декоративне оздоблення внутрішніх інтер’єрів: стін, стелі, підлоги. Зовнішніх мозаїчних панно у Києві не багато - ними прикрашено лише близько чотирьох десятків споруд, серед яких житлові й адміністративні будинки, навчальні та культурні заклади, наукові й медичні установи, торгові та спортивні будівлі. Майже всі вони дійшли до нашого часу (за винятком мозаїчного триптиха на торцях будинків по бульвару Дружби народів, демонтованого у сімдесяті, й панно «Аврора» на однойменному кінотеатрі на Воскресенці, зруйнованому кілька років тому), хоча деякі твори й недосяжні глядачу через новітні торгово-рекламні «нашарування». Тут представлені як реалістичні зображення, так і символічні образи, орнаментальні та геометричні малюнки. Кожен твір мав оригінальну назву: «Праця радянських людей», «Людина і природа», «Радянський спорт», «Рух», «Родючість», «Ядерна енергія» і т.д. Як матеріал для мозаїк спочатку застосовували коштовну смальту, природний камінь, згодом – більш дешеву керамічну плитку. Стан панно, за незначним виключенням, - цілком пристойний, але було б доречним взяти їх під опіку та охорону держави. Серед художників-монументалістів, які працювали у той час в українській столиці, - С.Кириченко, В.Задорожний, Г.Боня, Н.Клейн, І.Литовченко, Е.Котков, В.Ламах, В.Прядко, І.Марчук, А.Чернов, А.Гайдамака, Л.Міщенко, В.Лобанов, О.Воробйов, І.Перова, Г.Капітан, Г.Пришедько, Г.Зубченко, Г.Мороз, В.Мельников, М.Стороженко.
На початку вісімдесятих мозаїка несподівано вийшла із моди. Подейкують, «самому» В.В.Щербицькому, головному українському комуністу, вона була не до вподоби. Начебто, побачивши два панно на Брест-Литовському проспекті, він з огидним здивуванням промовив: «А это что еще за кишки?!» Придворні мистецтвознавці відразу дорікнули авторам, мовляв, їх роботи «відрізняються вкрай ускладненим для сприйняття, символічно витлумаченим змістом». Постало питання про демонтаж мозаїк, та художникам вдалося відстояти свої твори. Ці «кишки» й досі прикрашають проспект Перемоги, але «інцидент» дорого обійшовся митцям – у Києві замовлень для них більше не передбачалось.
Проте, справжньою причиною занепаду монументального мистецтва стали застій і духовне спустошення радянської системи. Те, що заохочувалось на початку шістдесятих як «національне», наприкінці сімдесятих вже засуджувалось як «націоналістичне». Сміливі ідеї поступово переродилися у формальні штампи, мислячий художник перетворився на нав’язливого агітатора, дійсний талант поступився дрібному заробітчанству. Коли ж «на найвищому рівні» визначили, що «економіка має бути економною», держава просто припинила виділяти на монументальне мистецтво чималі «народні» кошти, чим і винесла йому остаточний вирок.
Поч.60-років. Школа. Відрадний (вул.М.Донця)
Кін.60-років. Технікум. Печерськ (вул.Аніщенка)
Кін.60-років. Школа. Русанівка (бул.О.Давидова)
Кін.60-років. Школа. Шулявка (вул.М.Шпака)
Поч.70-років. Школа. Лук’янівка (вул.Мельникова)
Кін.70-років. Школа. Оболонь (вул.Богатирська)
Сер.60-років. Житловий будинок. Центр (вул.Володимирська)
Кін.60-років. Житловий будинок. Печерськ (бул.Лесі Українки)
Кін.60-років. Житловий будинок. Шулявка (пр.Перемоги)
Кін.70-років. Житловий будинок. Шулявка (пр.Перемоги)
Поч.70-років. Медична установа Голосієве (вул.М.Ломоносова)
Поч.70-років. Наукова установа. Голосієве (пр.Науки)
Поч.70-років. Наукова установа. Феофанія (вул.Метрологічна)
Сер.70-років. Наукова установа. Теремки (пр.Глушкова)
Кін.70-років. Наукова установа. Дарниця (Харківське шосе)
Поч.70-років. Кінотеатр. Комсомольський масив (вул.Миропільська)
Поч.70-років. Кінотеатр. Березняки (вул.Серафимовича)
Кін.60-років. Торговий заклад. Березняки (вул.Серафимовича)
Сер.70-років. Торговий заклад. Комсомольський масив (вул.А.Малишка)
Кін.60-років. Плавальний басейн. Академмістечко (бул.Вернадського)
Поч.70-років. Адміністративний будинок. Воскресенка (бул.Перова)
Кін.70-років. Адміністративний будинок. Корчувате (пр.Науки)
Використані джерела:
1. Базазьянц С. Украинские монументалисты: от количества к качеству // Декоративное искусство СССР. - №5. - 1978.
2. Козорез Б.И., Ковальский Л.Н. Архитектура учебных зданий. - К.: Будівельник, 1980.
3. Монументальное и декоративное искусство в архитектуре Украины. - К.: Будівельник, 1975.
4. Попова Л. Новые работы украинских монументалистов // Декоративное искусство СССР. - №11. - 1971.
5. Синтез искусств и архитектура общественных зданий. - М.: Советский художник, 1974.
6. Уманцев Ф. Торцы в современной застройке города (на примере застройки Киева) // Архитектура СССР. - №7. - 1974.
7. Эстетическое оформление города. - К.: Будівельник, 1982.
ІГОР ОДНОПОЗОВ,
Спілка фахівців з нерухомого майна м.Києва, за сприяння фірми «Проект-2»
Фотозйомку здійснено у лютому – червні 2007 р.
