«Не зовсiм елiтна» нерухомiсть
Кiлькiсть українських мiльйонерiв росте, як гриби пiсля дощу. Лише за пiдсумками 2005 року таких було 5708 чоловiк, проте цифри офiцiйнi, якi у нас, як завжди, iстотно вiдрiзняються вiд реальних. А додамо ще й чималу купу приїжджих багатiїв – їм усiм же десь потрiбно жити. І не просто десь, а у супер-мега елітному житлі, бажано десь у центрі столиці або під Києвом. Здавалося б, які проблеми? Будь-яка забаганка за ваші кошти. Але чи справді сьогодні в Україні все житло, що називається елітним, є таким? Як з’ясувалося, далеко не все.
Ще рік тому було важко визначити, які з новобудов можна віднести до елітних, адже орієнтирами були закордонні, а не власні стандарти. Та вже торік Українська будівельна асоціація ввела так званий «класифікатор житла», у якому поділила його на п’ять класів: соціальне, економ, бізнес, преміум та де-люкс. Згідно із ним, площа квартири у 500 квадратних метрів – це аж ніяк не запорука її елітності. Адже сьогодні вже не спрацьовує формула «чим більше – тим краще». Проглянувши цей класифікатор, чимало «нових» українців з’ясують, що замість обіцяного елітного, насправді придбали помешкання всього лише бізнес-класу. А між ними, якщо уважніше придивитися, існує суттєва різниця…
Приміром, «хатинка» класу «де-люкс» має обов`язково розташовуватися у безпосередній близькості до адміністративного та історичного центру міста, міських зон відпочинку, бути ексклюзивно спроектованою, містити не більше двох квартир на поверсі і цих поверхів повинно бути максимум сім. Що ж до «бізнес-квартири», то вимоги до вищезазначених параметрів вже не такі жорсткі, та й кількість квартир може бути якою завгодно. Годі говорити й про те, що коли купуєте елітку, то все має відповідати цьому статусу. До ваших послуг навіть холодильник для виробів із хутра та приміщення для миття собак, щоб і ваші елітні шубки, і «барсики» почувалися вдома на всі сто. Крім того, згідно із класифікатором, елітна будівля – це ще не елітне житло, адже все, що його оточує (магазини, фітнес-центри, дитячі майданчики тощо), теж має неабияке значення.
Що ж ми бачимо натомість? Похвалитися достатньою кількістю житла класу "де-люкс" – вершиною елітного сегмента – навряд чи можуть як українські мегаполіси, так і столиця, за винятком кількох будівель. Деякі з претензійних будинків не дотягують до хай-класу ледь-ледь, інші – трохи більше, але майже всі коштують захмарно, тобто як справжнісінький «де-люкс» (якщо й не отримаєте відповідну якість, то все одно сплатите ціну, як справжнісінький буржуа). І не зважаючи на те, що більшість найкращих об’єктів не відповідають принаймні кільком критеріям нерухомості категорій «преміум» та «де-люкс», та все одно позиціонують себе як елітні.
Хто ж купує елітну нерухомість? Політики, бізнесмени, зірки естради, словом, дуже (усі ріелтери радять наголошувати на слові «дуже») забезпечені люди. Вони мають кошти і за це хочуть отримати відповідної якості помешкання, яке б відповідало їх соціальному статусу. Оскільки історичні центри Києва та інших мегаполісів майже повністю забудовані, то з’являється попит на центральні райони, де можна розвивати територію, обслуговування, паркінги.
Довідка
Лондонська нерухомість класу «люкс» сьогодні активно йде угору, при чому ціни на неї підіймають до хмар переважно російські, китайські та індійські покупці. За останній рік будинки та апартаменти вартістю від 5 мільйонів доларів подорожчали на 36 відсотків – це рекордний стрибок цін з 1979 року, коли прем’єр-міністром країни стала Маргарет Тетчер. Інтерес до довгострокових інвестицій у центрі Лондона зростає, у той час як пропозиція шикарних квартир обмежена. Елітна нерухомість британської столиці – найдорожча у світі – один квадратний метр елітного житла тут коштує 33,8 тисяч євро (для порівняння, у Нью-Йорку – 23,5 тисяч). Та навіть англійська нерухомість екстра-класу об’єктивно далеко не вся правильно відноситься до своєї категорії – адже десятки нюансів грають найважливішу роль при виборі житла.
Юрисконсульт агенції нерухомості «Укрінтекс» Світлана Бовсуновська вважає, що сьогоднішній ринок елітної нерухомості ще неможливо класифікувати, адже він перебуває у стадії зародку. Та все ж, до цього класу вже можна відносити двоповерхові котеджі (окремі житлові приміщення для однієї родини) з пентхаусами. А якщо це багатоквартирна будівля, то вона повинна бути лише клубного типу, мати не більше чотирьох поверхів та по дві квартири на кожному.
Крім того, важливим ріелтори називають високий соціальних статус сусідів, наявне автономне тепло, енерго- та водопостачання, робота якого не залежить від комунальних служб. У середньому вже сьогодні за таке житло багатії готові платити більше 20 тис. доларів за квадратний метр і їх ціна, згідно прогнозів, дедалі зростатиме. Але купити ці «золоті квадратні метри» людині «з вулиці» майже нереально, бо всі квартири переважно розділено та розпродано заздалегідь, та й нерідко самі інвестори їх будують для засновників своїх компаній.
Такими будівлями «від кутюр» потрібно забудовувати цілі райони, як закордоном, впевнена Світлана Бовсуновська. Навіть менше, ніж за 10 років, прогнозує фахівець, так буде і в Україні. А от хмарочоси – за будь-якої ексклюзивності та начиння – це вже не елітна нерухомість, адже вони, як мінімум, мають набагато нижчий рівень безпеки. А для людей, які прагнуть елітного житла, характерне бажання мати насамперед психологічний і фізичний комфорт.
Тож коли ви – багатенький український Буратіно і хочете придбати елітне житло для себе і тата Карло у Київ-сіті, то не будьте наївним «поліном» та не «ловіться» на голосну рекламу дорогого житла. Адже все-таки гроші ви заробили не у казковій країні дурнів, тож вимагайте помешкання «де-люкс», та перевіряйте його відповідність класу як мінімум, за класифікатором УБА. Таких «хатинок» в Україні ще, звичайно, дуже мало, але для ексклюзивних клієнтів ріелтери завжди підшукають таке ж житло…
Анна Бойко
Анна Бойко
