Європа підтримує зелену енергетику України

Песимістичні настрої енергетичної спільноти України щодо припинення співпраці із європейськими банківськими структурами не справдилися. Один із найбільших багаторічних партнерів України – Європейський банк реконструкції та розвитку, – підтвердив на наступні п’ять років готовність інвестувати у проекти із розвитку відновлювальної енергетики та відмови від використання вугілля як основного палива.

Юрій Корольчук, член Спостережної Ради Інституту енергетичних стратегій

ЄБРР ухвалив нову стратегію, яка є планом для інвестицій банку в енергетику на період 2014-2019 рр. В Україні банк знають як одного із найбільших інвесторів у відновлювані джерела енергії.

Власне, у офіційних заявах ЄБРР присутня констатація факту, що нова стратегія банку полягає у значній підтримці відновлювальних джерел енергії. Зокрема, будуть проводитися роботи із фінансування енергогенеруючих потужностей та інфраструктури (лінії електропередач).

І все це також стосується України. Сферу дій ЄБРР окреслив виконавчий директор банку з питань енергетики та природніх ресурсів Ріккардо Пуліті: "Ми надаємо великого значення інвестиціям у відновлювані джерела енергії. Наприклад, ми працюємо з країнами, які в значній мірі залежить від викопних видів палива, такими як Македонія, Казахстан, Сербія і Україна. Розробка проектів використання відновлюваних джерел енергії дозволяє цим країнам розвивати чисті і більш різноманітні види енергії" .

Нині ЄБРР робить акцент на проекти, що зменшують використання вугілля та їх заміщення відновлювальними джерелами.

Як відомо, останні два у ЄБРР тривала внутрішня дискусія, яка супроводжувалася голосними заявами про відмову інвестувати в українську відновлювальну енергетику. Тоді серед причин можливої відмови називали запровадження правила "місцевої складової", яка передбачає використання вже у 2013 році 30%, а з 2014 року 50% обладнання і матеріалів для відновлювальної енергетики, що вироблені в Україні.

ЄБРР був налаштований призупинити програми фінансування розвитку відновлюваної енергетики через "місцеву складову". Наприкінці минулого року старший менеджер департаменту енергоефективності та змін клімату ЄБРР в Україні Сергій Масліченко заявляв наступне: "Якщо ситуація не зміниться в кращий бік, банк буде розглядати питання про призупинення програм, адже немає сенсу витрачати гроші, консультаційну допомогу, залучати гранти на проект, який не реформується або рухається в неправильному напрямку" .

Водночас, попри такі заяви ЄБРР продовжує виділяти кредити на проекти з будівництва електростанцій, що працюють на відновлюваних джерелах енергії. Отже, у конкретних випадках будівництва електростанцій прогнози ЄБРР про жорсткість вимог "місцевої складової" не справдилися. За гроші ЄБРР будують найбільшу в Україні ТЕС, що працює на біомасі – Іванківську. Для цього проекту банк виділив 15,5 млн. євро. Також ЄБРР виділив 5,4 млн. євро ізраїльській компанії Sun Electra для будівництва сонячної електростанції в Одеській області. В цілому ЄБРР виділяє на проекти відновлювальної енергетики в Україні 50 млн. євро.

Окремо варто згадати і про масштабний проект у вітровій енергетиці України з побудови парку "Новоазовський". Для його реалізації ЄБРР виділяє 33,3 млн. євро і ще 15,5 млн. євро виділяє "Фонд чистих технологій", спільна структура Світового банку, ЄБРР і Міжнародної фінансової корпорації.

У всіх цих проектах компанії зобов’язані використовувати 30% матеріалів, що вироблені в Україні. Саме це має стати базисом для того, щоб в Україні і надалі розвивалася відновлювальна енергетика. Адже за нинішніх економічних умов для держави важливо модернізувати існуючі високотехнологічні заводи, а також будувати нові. Не є секретом, що вітчизняна енергетики вже десятиріччями залежна від імпортних газу і нафти. Відсутність правила "місцевої складової" поставить в такі ж умови – засилля імпортних матеріалів, – і відновлювальну енергетику.

Держава іде на зустріч зарубіжним та вітчизняним інвесторам у питанні гарантії ставки "зеленого тарифу". У законодавстві передбачено, що "зелений тариф" для електростанцій встановлюється на період до 1 січня 2030 року. Це закріплено у статті 17-1 Закону України "Про електроенергетику" про стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії.

Логічно, що держава очікує від компаній, які інвестують у відновлювальну енергетику України, що вони будуть не лише отримувати прибутки, а й розвивати місцеве виробництво (локалізувати) обладнання, механізмів, комплектуючих для електростанцій відновлювальної енергетики. Саме це і передбачає стаття 17-3 закону України "Про електроенергетику", яка визначає умови дії правила "місцевої складової" в Україні.

Якщо не буде працювати правило "місцевої складової", то Україну очікує проблема економічної "агресії" з боку розвинутих зовнішніх ринків (ЄС, Китай), які вже давно набудували десятки заводів з виробництва компонентів для відновлювальної енергетики. І зараз вони шукають нові ринки збуту, а тому Україна розглядається виключно як територія для продажу обладнання. Як результат Україна може повторити долю ЄС, які пустили до себе китайських виробників і протягом 2009-2012 рр. європейські заводи почали згортати виробництво, оскільки не витримали конкуренції із дешевим китайським обладнанням.

І лише зараз у грудні цього року Євросоюз кинувся рятувати ситуацію запровадивши антидемпінгові і антидотаційні мита щодо деяких китайських виробників сонячних батарей. Ставка штрафного антидемпінгового мита складе майже 70%. Зрештою, "місцева складова" є практикою для багатьох країн (Бразилія, Туреччина, Греція, Індія, Канада).

Отож, якщо "місцева складова" і надалі буде закріплена у законодавстві, то через декілька років Україна зможе не лише завантажити виробничі потужності українських машинобудівних підприємств, а й навіть експортувати обладнання в інші країни. І вже згадувана позиція ЄБРР доволі показова щодо підтримки проектів побудови вітрових, сонячних, біомасових електростанцій, які вже зараз будують на 30% із українських матеріалів.

Автор: Юрий Корольчук