Без вихідних
За 35 років роботи Київська ТЕЦ-5 виробила 137 мільярдів кіловат-годин електроенергії і близько 134 мільйонів гігакалорій тепла.
Індустріальний “пейзаж” південної околиці Києва неможливо уявити без велетенських корпусів ТЕЦ-5, лабіринтів трубопроводів, могутніх опор електропередач, якими помережена станційна територія. Понад три десятиліття тому тодішня міська влада прийняла рішення спорудити теплоелектроцентраль, аби забезпечити енергетичні потреби комунального сектора Києва. Місце для стратегічного об’єкта обрали в районі хуторів Острів, Покал і П’ятихатки.
До речі, ці ділянки загальною площею понад 200 гектарів періодично затоплювали паводкові води. Щоб застрахуватися від наслідків високого водопілля, поверхню будівельних майданчиків підняли на три-чотири метри, намивши близько шести мільйонів тонн ґрунту. Про це розповів директор ТЕЦ-5 Михайло Терпило.
У грудні 1971-го пущено перший турбогенератор потужністю 100 мегават. У липні 1972-го введено в експлуатацію другий блок. Згодом — третій і четвертий. Витрати на спорудження станції окупилися впродовж шести років при нормі — вісім. До речі, багато чого на ТЕЦ-5 здійснено було вперше не тільки в енергетиці України, а й колишнього СРСР. Приміром, монтаж теплофікаційних блоків, однокорпусних котлів з надкритичними параметрами пари. Успішно застосовувалися й інші новинки. Між іншим, ТЕЦ-5 працює за умовною формулою — два в одному, тобто в режимі когенерації. Як пояснили “технарі”, в котлах енергоблоків, як у своєрідних чайниках, вода нагрівається до 560 градусів і вище. Пара подається на турбіни, які можна порівняти з великими вентиляторами, до яких приєднана динамо-машина. Обертаючись, вона виробляє електроенергію. Отож теплоелектроцентраль працює за комбінованою схемою, в результаті чого місто отримує і тепло, і струм.
До введення в дію ТЕЦ-6, її старша “сестра” забезпечувала потреби столиці в тепловій енергії приблизно на 40 відсотків. І хоча нині цей показник дещо зменшився, ТЕЦ-5 і дотепер незаміниме джерело в єдиній енергосистемі Києва. Та й за своєю потужністю їй немає рівних навіть у Європі. Фахівці підрахували, що за час своєї роботи ТЕЦ-5 виробила 137 мільярдів кіловат-годин електроенергії.
З початку 2006-го на магістралі міста передано чотири мільярди гігакалорій теплової і три мільярди кіловат-годин електричної енергії.
Чи не виникнуть перебої в роботі ТЕЦ-5 через обмеження в постачанні газу? Михайло Терпило запевнив, що принаймні в грудні ліміти блакитного палива визначено в достатній кількості. Від прогнозів на січень директор ТЕЦ-5 утримався, хоча зауважив, що на станції створено місячний запас мазуту, яким у разі надзвичайної ситуації можна компенсувати дефіцит природного газу.
В умовах його постійного подорожчання неабиякого значення набувають енергозберігаючі технології, наголосив Михайло Терпило. Зокрема, на ТЕЦ уже змонтовані двигуни із синхронним регулюванням частоти обертів. На всіх котлах упроваджено багатоступеневу систему спалювання палива. До слова, це не тільки енергозберігаюча “фішка”. Багатоступеневе використання блакитного палива дає змогу знижувати вміст вуглекислого азоту вихлопних газів. Наразі їх менше від допустимих норм.
Як і три-чотири десятиліття тому (коли містобудівники передбачали стрімку забудову столиці), нині цілком очевидним є те, що ця тенденція лише посилюватиметься. Отже, зростатиме споживання електричної і теплової енергії. Чи готова до такого розвитку подій ТЕЦ-5? Виявляється, ще до ухвалення Генерального плану розвитку Києва до 2020 року розроблено передпроектні пропозиції щодо реконструкції першого енергоблока. Йдеться про застосування парогазового циклу, за допомогою якого можна досягти коефіцієнта корисної дії обладнання 90. Це дасть змогу отримувати додатково 100 мегават електричної і 140 гігакалорій теплової енергії.
Володимир Янішевський
