Древонасадництво як спосіб боротьби з Системою

Від залкоголізованих селян, для яких вирубування останнього лісу в окрузі – єдиний спосіб заробити хоч якісь гроші, до кандідато-діпутатів і мерів, які гектарами рубають заповідні ліси й парки під котеджі й нудні офісні будівлі. А тим лісам, які не страждають від сокири варвара-лісоруба, загрожує інша напасть - засмічення. У містах деяким громадянам в силу певних психологічних особливостей подобається скидати сміття у мальовничих куточках природи. Сміття отруює життя існуючої рослинності і унеможливлює ріст багатьох видів нової.

Між тим, дерева і пов’язані з ними екосистеми – то цінна сировина (с). Проріджені залишки прекрасних екосистем і майбутнє українського народу, фонд нації, народна (а, значить, нічия) власність і таке інше. Начебто всі знають, що дерева треба берегти, але існуюча господарча система давно оголосила їм війну на всіх рівнях.

Ефективно боротися з цим злом ми покищо не навчилися. Дерева у місті можна захищати шипуванням, але це зазвичай лише відтерміновує їхню смерть.

Мржна боротися з забудовниками, які винищують київські сквери. Це добре й іноді буває ефективно. Можна робити санкціоновані акції з протистояння вирубкам або з масової посадки нових дерев разом з журналістами, громадськістю та належним піаром і т.п. Але це справа досить марудна, а якщо хочеться садити дерева просто для отримання задоволення, то марудність обернено пропорційна масштабу акції – чим більше набігаєшся, щось організовуючи, тим більше зайвого народу і менше кайфу.

Якщо настрою боротися нема, але є бажання зробити щось хороше, можна взяти сотню жолудів та шишок, або десяток саджанців, лопату чи пласкоріз, і створювати нові посадки. З мотивацією хоч ДЛЯ СЕБЕ ТА ІНШИХ, хоч ПРОТИ НИХ.

Для бажаючих робити акції з посадки, детальну інструкцію наведу вкінці. Поки що ж опишу метод “індивідуальної боротьби”.

Садити дерева найкраще восени – насіння перезимує в землі, звикне до неї, набереться вологи і навесні матиме хороші шанси прорости. Можна впродовж всього року збирати в коробку кісточки не особливо красивих яблук, груш, слив - майже всіх фруктів, які ростуть у вашому кліматичному поясі.

Скоріш за все, після “дикої” посадки вони здичавіють, але це не страшно – наша мета просто збільшити кількість дерев, які дають кисень нам, оберігають грунти від ерозії та надають притулок іншим мешканцям планети.

Де садити?

Садити на завалених сміттям околицях міст чи в дворах сенсу мало – молоді дерева можуть легко знищити власники авто, комунальники чи фанати шашликів, яким впадляк збирати хмиз для вогнища. Мені подобається засівати землі, понівечені сільським господарством – закинуті колгоспні поля, пориті кабанами (тоді не треба нічого копати – просто загортаємо зернята ногами), вимерлі села, на які поступово налазять чагарі, закинуті сірі промзони… Коротше, там, де насадження вам здадуться найефективнішими і матимуть найбільші шанси на довге спокійне життя.

Іще таке: садити краще мішанку з різних зеренсаджанців – видове різноманіття є основою стійкої екології.

Садовити готові саджанці - це більше мороки, ніж просто накидати жолуді в розрихлену землю, але ймовірність того, що посаджені дерева виростуть – досить висока.

При цьому ми не робимо одного – не беремо дозволу в земельних ресурсах чи у місцевої влади. Якщо це не центр великого міста, цим органам зазвичай байдуже, а на знаходження реального власника землі може піти забагато часу. Теоретично, як сказав мені один юрист, несанкціоновану посадку на чужій території можна інтерпретувати як адміністративне правопорушення чи дрібне хуліганство, але фактів реальної боротьби місцевої влади з такими “підпільними древонасадцями” я не знаю.

Якщо ви таки хочете організувати акцію посадки дерев, є наступний список порад, як це правильно зробити, від Руху студентських Дружин Охорони Природи України:

Перед початком посадок рекомендується:
- дізнатись про вільні від посадок земельні ділянки в районних відділах земельних ресурсів та органах місцевого самоврядування;
- провести обстеження обраних ділянок та отримати письмове погодження органів місцевого самоврядування та землекористувачів на проведення посадок;
- запросити консультантами людей, які мають досвід у проведенні посадок (лісничі, садівники, працівники комунальних служб тощо);
- для заготівлі посадкового матеріалу лісових порід слід отримати дозвіл в держлісгоспах (лісництвах), лісокомунальних підприємствах, органах місцевого самоврядування та при обов’язковій присутності лісника провести викопування посадкового матеріалу з лісового підросту;
- організувати спільну з іншими організаціями акцію зі створення зелених насаджень та широко висвітлити її в ЗМІ.
Етапи підготовки земельної ділянки:
- очистити ділянку (викорчувати пні, зібрати сміття, каміння тощо);
- знищити багаторічні бур’яни (пирій, осот, лопух тощо);
- вирівняти поверхню ґрунтового покриву (засипати ями, забезпечивши стік води та збереження верхнього родючого шару ґрунту).

Розташування посадок.
В залежності від місцевих умов і якості ґрунту, асортименту саджанців та рельєфу місцевості підбирають оптимальний варіант розташування дерев (прямокутний, шаховий, стрічковий, контурний /на схилах/).
Відстань між деревами при посадці в залежності від форми крони, становить 4-6 метрів, при групових посадках – 2-6 метрів, при досить густих – відстань може бути скорочена до 1-2 метрів. При груповій посадці кущів допускається відстань: для великих кущів 1-2 метрів, середній – 0,75-1,5, невеличких – 0,3-0,8 метрів. Ряди дерев спрямовують з півночі на південь.

Терміни посадки: дерева та кущі слід саджати в період спокою:
- навесні до розпускання бруньок (найбільш ефективно);
- восени – після початку листопаду – за 20-25 днів до настання морозів.

Алгоритм посадки.
- до глибини 30 см верхній родючий шар ґрунту відкидають в один бік, нижній глинистий – в інший; - опускають коріння дерева (куща) в яму, корені вирівнюють і обсипають кращою землею так, щоб не було пустот;
- при засипанні коренів ґрунт придавлюють, ставлячи ступню ноги по радіусу, носком до дерева і п’яткою – до краю ями;
- роблять лунку, щоб можна було влити 2-3 відра води, для кущів – піввідра незалежно від погоди та вологості ґрунту;
- коли вода вбереться, лунку засипають землею, і поверх землі довкола дерева шаром в 5-10 см насипають торф, перегній, компост.

Корисні поради.
- Якщо ґрунти кислі, в яму вносять вапно;
- Не можна допускати підсушування коріння під час транспортування та посадки саджанців, для чого його вмочують в глиняному розчині, перемішаному з коров’яком;
- Для стійкості саджанців в центр ями вбивають кілок завдовжки 1,2-1,5 м, та діаметром 4-5 см. Відстань від стовбура до кілка – 5-7 см. Саджанець підв’язують до кілка шпагатом або мотузкою вільною вісімкою.
- Слід пам’ятати, що коренева шийка саджанця (місце переходу кореня в стовбур) повинна знаходитись вище поверхні ґрунту на 4-5 см.

Посадковий матеріал.
Звичайно для посадки беруть саджанці 3-6-річного віку, плодові дерева – 1-2-річні. Рекомендована висота надземної частини – 100-150 см.
Саджанець повинен задовольняти наступним вимогам: бути без листя, мати коріння 35-40 см, не мати ракових наростів, напливів тощо.
Перед посадкою саджанці оглядають та обрізають поламані та підгнилі частини коренів.
Особливості посадки деяких порід:
Дуб – вдало пересаджується навіть в 6-8-річному віці.
Граб, липа – успішно переносить обрізання коренів та гілля. Вік посадки значення не має.
Береза – потребує неглибокої посадки; не можна обрізати верхівку саджанця.
Сосна, модрина – садять завжди поодиноко у віці 2-5 років.
Ялина – придатні саджанці 3-10-річного віку.
Горіх – краще саджати восени.
Яблуні, груші, сливи – полив через кожні 10-15 днів є обов’язковим.
Вишня – для її посадки непридатні ізольовані непровітрювані низини (6).