Львівщина проти Львова
Місто може втратити «Євро-2012» через сварку Олійника із Садовим.
Містечкові розбірки губернатора Львівщини Петра Олійника та міського голови Львова Андрія Садового поставили на порядок денний питання про те, чи зможе Львів зберегти за собою право на проведення чемпіонату Європи з футболу.
Поки у нас багато говорять про різне бачення обласною та міською владами стратегії підготовки Львова до «Євро-2012», набирають оберти конкуренти – запасні міста Харків та Одеса. У Харкові завершують зведення стадіону, що відповідатиме усім вимогам УЄФА, Одеса, на відміну від Львова, має п’ятизірковий готель та більші фінансові можливості. А що встигла зробити львівська влада для «Євро-2012»? Створити оргкомітет…
Шлюб за розрахунком
Напередодні виборів львівського міського голови 2006 року Петро Олійник з подачі свого заступника Тараса Батенка, підтримав кандидата в мери Андрія Садового. Олійник зробив все для того, щоб Садовий отримав благословення Народного союзу «Наша Україна», але зміг забезпечити йому підтримку лише обласної організації НСНУ.
Щоб лідер «Самопомочі» отримав партійне благословення, губернатор поклав багато організаційних зусиль, власного авторитету, змушений був стерпіти звинувачення у використанні адмінресурсу. Відтак, Петро Михайлович мав усі підстави сподіватися на адекватну відповідь від нового мера. Однак, час минав, а вдячності від Садового годі було дочекатися.
Тотальна війна
Хронологія конфлікту між Садовим та Олійником бере свій початок від перевірок колишнім начальником УМВСУ у Львівській області Віталієм Максимовим витрачених бюджетних коштів на святкування 750-річчя Львова. Хоча фактів зловживання не було доведено, так само, як і не знайдено жодного крадія бюджетних коштів, поголос про махінації завдав дошкульного удару по іміджу міста та особисто Садового. Злі язики стверджували, що за Максимовим стояв саме губернатор Олійник, який хотів таким чином показати Садовому, хто у Львові господар.
Окрім того, підтримавши на виборах Садового, Олійник розраховував на проведення останнім своїх інтересів у місті, натомість отримав надто незалежного від нього, губернатора, мера. А кому сподобається, коли чоловік практично замкнув на собі всі можливості доступу до ще більш-менш перспективних у місті об’єктів?!
Всю серйозність війни показує її характер – вона тотальна. Тільки боротьба йде на землі, воді і у повітрі, за керівника «Теплоенерго», земельку дл ясвоїх та «Євро-2012». Чого тільки варті слова Олійника: «Я не дам будь-якому меру робити з «Теплоенерго» все, що він захоче»?! Слабо віриться, що Петро Михайлович так розгнівався, бо захищав багаторічного директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» Ігоря Марчака, якого Садовий змушує піти у відставку. Проблема в іншому. За словами Марчака, на «Львівтеплоенерго», що є власністю міста, давно поклали око певні «східні бізнес-групи» (читай російські). Після історії з розміщенням коштів Львівської міської ради у «Банку Москви», мабуть, зайве говорити, хто є головним лобістом російського бізнесу у Львові. Тобто, інтерес Олійника у цій війні більш, ніж очевидний – не допустити до Львова чужий йому бізнес, і річ тут не в російській національності капіталу – йдеться про те, що зі звільненням Марчака, Олійник зовсім втрачає вплив на певну структуру. При цьому протистояння навколо «Львівтеплоенерго» оформлюють як боротьбу різних поглядів на його розвиток – концепція концесії (Марчака) та приватизації (Садового). Свідченням того, що Олійник не збирається віддавати без бою Садовому «Львівтеплоенерго» є намір Ігоря Марчака відкликати свою заяву про відставку.
Ще одним фронтом війни Олійника проти Садового стало питання підготовки міста до «Євро-2012». Обласна виконавча влада вкрай незадоволена тим, як влада міська ставиться до своїх організаційних обов’язків. Вже 12-13 червня на черговій сесії Львівської обласної ради очікується розгромна доповідь Олійника з підготовки до «Євро-2012». Схоже, Садовому «перепаде на горіхи».
Слава Степанові Бандері!
Роз’єднують міську та обласну владу навіть питання, які в галичан ніколи раніше не викликали розбрату. Йдеться про виділення коштів на спорудження пам’ятника Степану Бандері. Садовий обмежився лише фінансуванням облаштування площі біля пам’ятника та й то ці гроші були переведені після кількох звернень обласних депутатів.
Натомість обласна виконавча влада в особі заступника голови ОДА з гуманітарних питань Тараса Батенка, образившись на оцінку Садовим професійності обласного управління капітального будівництва, фактично відмовилася від фінансування робіт зі створення Музею національно-визвольних змагань. Батенко порадив своєму колезі з міської ради Косіву з коштів міського бюджету відкрити цей музей. Що не кажіть, але якщо вже Батенко, котрий свого часу зісватав губернатору майбутнього мера, починає «котити бочку» на Садового, то протистояння між головами ЛОДА та ЛМР більш, ніж запекле.
Коли так далі триватиме, то підтримка Садового на виборах міського голови стане для Олійника найбільшою поразкою за усі роки його губернаторства. Голова області виявився настільки наївним, повіривши, що принцип: «Ранком гроші – ввечері стільці» є настільки ж актуальний для Садового, як і для нього самого. Напевне, забув Олійник історію з польськими політтехнологами… Не передбачив Олійник і того, що Садовий може вийти з-під контролю, як тільки-но зайде в головний кабінет Ратуші.
А чого дивуватися? Міський голова в нас має мандат на 5 років і може забути про підтримку губернатора, якого знімуть в будь-який момент. Щоправда, знімають Олійника вже більше, ніж два роки з періодичністю у півроку, і ніяк зняти не можуть.
Чи повторить Садовий долю Буняка?
Про переможця у війні Садового та Олійника говорити поки що рано. Багато чого залежатиме від результатів дострокових парламентських виборів (якщо вони відбудуться) і формату майбутньої правлячої коаліції. Олійник знову не рветься у народні депутати, той можливо отримав від Президента гарантію кадрового самозбереження на тривалий час. Тому цілком ймовірно, що й після виборів на Львівщині збережеться та сама розстановка сил, що й сьогодні. Якщо Олійник і Садовий таки не домовляться про неформальний розподіл сфер впливу у місті, то нас чекатимуть чергові конфлікти.
Очевидно, похитнути позиції Олійника Садовий ніяк не зможе. А от губернатор, а за сумісництвом голова ЛОО «Наша Україна», членом якої є Садовий, може розпочати процес усунення з посади неугодного мера. І тут стане в пригоді досвід звільнення Буняка, яке свого часу благословив Петро Михайлович. Він має вплив на фракцію «Нашої України» в міській раді, плюс під усунення може «підписатися» й БЮТ, якщо Садовий буде аж надто не зговірливий, скажімо, щодо земельних апетитів фракції. Попри опозиційність до Олійника «Свободи» для неї також можна знайти аргументи. Наприклад, як казав хтось із місцевих політиків, Садовий надто запопадливий перед поляками – то бере їх на вибори, то запрошує на роботу в міську раду, і взагалі – сина назвав Тадеєм. (У діло можуть піти найнесподіваніші аргументи. Чи не додасть жару й те, що мер не поспішає виділяти кошти на будівництво українських пам’ятників та музеїв. Важче буде з фракціями УНП, ПРП та «Порою». Хоча, хто з міських депутатів не любить «ловити рибку у каламутній воді», коли немає мера, а є виконуючий обов’язки. Всі ж добре пам’ятають, що робилося після відставки Буняка. Для тих, хто призабув, нагадаємо: землю «дерибанили», аж гай шумів.
