Майбутнє сміття – природна монополія та зелений тариф
Законотворчі ініціативи коментує Богдан Баласинович, керівник Національного проекту «Чисте місто».
Проектом Закону «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» (щодо стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії)» № 10119 від 24.02.2012 року пропонується застосування «зеленого тарифу» для електроенергії, виробленої внаслідок перероблення побутових відходів та запровадженням в ньому інвестиційної складової.
Що це означає?
Сьогодні відходи стали досить розповсюдженим джерелом теплової та електричної енергії, адже значна частка ТПВ має високу теплотворну здатність. ТПВ, як джерело енергії, використовують на ТЕЦ та у промисловості в багатьох країнах світу. Наприклад, у Швеції, спалюється 48% твердих побутових відходів, а потреба Стокгольма у теплі та електроенергії значною мірою покривається за рахунок спалення ТПВ на 17 заводах у місті та його сателітах. Доречі, у Швеції захоронюється на полігонах лише біля 2-3% ТПВ.
В Україні щороку утворюється близько 55 млн. м. куб. ТПВ, переробляється з них лише 2-3%, відсортовується як вторсировина - 7-8%, а понад 90% - захоронюються на полігонах та звалищах. Картина, нажаль, діаметрально протилежна до Швеції.
Введення «зеленого тарифу» для електроенергії, виробленої внаслідок перероблення побутових відходів без жорсткої прив’язки до технології – чи то механіко-біологічної, спалювання або будь-якої іншої – є дуже прогресивним та вкрай необхідним інструментом стимулювання розвитку галузі сміттєпереробки. Оскільки, будівництво сучасних сміттєпереробних комплексів потребує значних інвестиційних ресурсів, які зазвичай, інвестори хочуть повернути за 5-7 років, але в сучасних українських умовах - це практично не можливо.
«Зелений тариф» для електроенергії, виробленої внаслідок перероблення побутових відходів та інвестиційна складова в ньому, роблять галузь сміттєпереробки значно привабливішою для потенційних інвесторів, оскільки це буде законодавчо гарантоване додаткове джерело прибутку.
Проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перероблення та захоронення побутових відходів» № 10120 від 24.02.2012 року:
1) Законопроектом пропонується віднести суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність у сфері захоронення побутових відходів (тобто полігонів) до суб’єктів природних монополій, а тих, що провадять діяльність у сфері перероблення побутових відходів – до суб'єктів господарювання на суміжному ринку.
2) Цим же законопроектом на Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України покладається функція державного регулятора діяльності суб’єктів природних монополій, що здійснюють діяльність у сфері захоронення побутових відходів та функція регулювання ринку перероблення побутових відходів.
Що це означає?
Законопроектом пропонується надати діяльності із захоронення ТПВ статус природної монополії, оскільки не може бути конкуренції між полігонами, чи полігонами та несанкціонованими звалищами. Чому? Тому, що конкуренція відбувається лише за ціновою ознакою – хто дешевше прийме відходи на захоронення. При такому стані речей ніхто не думає про облаштування полігонів згідно найвищих стандартів екобезпеки, бо це занадто дорого, а про переробку ТПВ – щоб у декілька разів зменшити об’єми ТПВ, які підлягають захороненню – взагалі не варто говорити.
В сьогоднішніх умовах, коли близько 3% території України зайняті різного роду відходами, законопроект покликаний навести порядок у цій сфері і зупинити практику забруднення все нових і нових земель полігонами та звалищами ТПВ.
3) Складові тарифу на вивезення ТПВ (переробка та захоронення ТПВ), який існує зараз, пропонується виокремити та вивести на республіканський рівень.
Для чого?
Специфіка ринку перероблення побутових відходів, який є суміжним з ринком розміщення побутових відходів, вимагає запровадження ефективного механізму державного регулювання. Діюча сьогодні в Україні система регулювання відносин на згаданих ринках унеможливлює розвиток галузі сміттєпереробки, оскільки вивезти ТПВ на полігон значно дешевше, простіше та швидше, ніж забезпечити їх переробку. Внаслідок цього сміттєпероробні підприємства не можуть конкурувати з полігонами та несанкціонованими звалищами, куди потрапляє понад 90 % відходів. В результаті цього ми маємо зростаючі з року в рік площі полігонів та звалищ, а також своїми руками закладаємо основу екологічних проблем в недалекому майбутньому.
Це питання сьогодні надзвичайно заполітизоване, але його потрібно вирішувати негайно. Сусідня Польща вже пройшла цей шлях. Лише завдяки значному збільшенню вартості захоронення ТПВ, та введенню спеціального екологічного збору для полігонів, полякам вдалося розвинути ринок сміттєперобки та зупинити процес зростання площ полігонів.
Віднесення суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність у сфері захоронення побутових відходів до суб’єктів природних монополій та передача Національній комісії регулювання ринку комунальних послуг України функцій регулювання ринку перероблення побутових відходів – є оптимальним шляхом вирішення цього питання в тих умовах, що сьогодні склалися у цій сфері в Україні.