Ментовский беспредел, или "Оборотни" в погонах возвращаются
Милицейский беспредел в первую очередь объясняется безнаказанностью заплечных дел мастеров в погонах. Виновных практически никогда не наказывают, поскольку редко кому потом удается что-либо доказать.
Ну, разве что милиция задержит отпрыска чьих-нибудь высокопоставленных родителей, которому в дежурной части врежут ногой в пах, а резиновой дубинкой – по голове. Тогда могут полететь головы, виноватого выявят и примерно накажут – изгонят из милицейских рядов.
Подтверждением тому является рассказ читателя, который "КИЯНИ" публикуют ниже, без изменений.
О нашей "доблестной" милиции
Может это случается не в первый раз, а именно потому, что не в первый, прошу вас не остаться в стороне от истории, которую я расскажу! Это случилось с моим другом... и очень страшно, потому как может случиться с кем угодно!
Вся история дословно написанная им (заявление в прокуратуру):
"Я повертався додому (вул. Горького, 125, кв. 25.) з гаражу після 12-годинної поїздки за кермом з Криму (свою поїздку з Криму до Києва я можу підтвердити чеками, тому що я розплачувався за паливо виключно кредитною карткою і звісно, що на чеках стоїть моє прізвище, дата, час і місце знаходження). Машину поставив у гаражний кооператив "Лісники" (гараж №94) по вул. Байкова, 2 (охоронець може підтвердити ) десь о 00:40. Я йшов по вул. Боженко і звернув на вул. Тельмана. Я ніс на собі 2 спортивні сумки зі своїми речами, гарбуз і вино у руках (в упаковці, подарункове, " Аліготе" ). Я був абсолютно тверезий, але втомлений (у мене є довідка про те , що я був тверезий, яку я отримав по вул. Сім’ї Хохлових, 5 через кілька годин).
Повернувши на вул. Тельмана , я помітив автомобіль , який повернув за мною (Chevrolet Aveo LT, АА 3124 ЕХ) і почав повільно зупинятися, що вже викликало в мене підозру. Ця частина вулиці була зовсім не освітлена. З машини спочатку вийшов один молодий чоловік , а потім ще двоє. Перший з них спитав у мене куди я йду і показав якесь посвідчення в повній темряві, відрекомендувавши себе і їх усіх як "міліція" . Усі троє чоловіків були у цивільному (светр, джинси, кросівки і т. д.). Чоловік, який зі мною заговорив перший, був явно на підпитку, так як від нього тхнуло спиртним.
Я розцінив цю ситуацію як пряму загрозу своєму життю і здоров’ю! Мене ніколи у житті не зупиняла міліція! Звичайно, що я почав бігти від них (з двома спортивними сумками, гарбузом та подарунковим вином "Аліготе" в плетінці) в бік перехрестя по вул. Тельмана і Горького, де були люди і світло. Але, пробігши метра 4 або 5, мене наздогнали і вдарили по ногах і я впав зі всіма сумками, гарбузом, вином на асфальт. Я намагався підвестися, кричав, кликав по допомогу (я казав їм, що тут живу, називав не раз адресу). Мене били ногами по обличчю, по тілу, погрожували і висловлювалися нецензурно в мою адресу.
Потім на мене спробували надіти наручники. У той час підійшли якісь молоді люди на допомогу, але їм показали посвідчення співробітника міліції (я цього не бачив, але чув, так як обличчям був майже на асфальті). Вони (міліціонери) сказали хлопцям, які прийшли на допомогу, що я бандит, який щось вкрав або пограбував (я ще раз повторив свою адресу не один раз).
Коли їм вдалося надягнути наручники, вони повалили мене головою до асфальту і сильно заломивши руки повели до відділку міліції № 3 по вул. Тельмана. Я до останнього моменту не міг повірити в те, що це співробітники міліції!
Мене завели у кімнату напроти чергового, де мене застібнули наручниками до батареї. Свідки (люди, яки тоді прийшли на допомогу) усе бачили (я знову повторив свою адресу і звідки повернувся). Цим свідкам не було пред’явлено будь-яких речових доказів моєї крадіжки або слідів якогось іншого злочину. Мене перед ними змусили дістати усі речі з кишень. Я дістав свій телефон Nokia 7500 Prism і ключі від машини. Документи я залишив в автомобілі у гаражі (я запропонував за ними сходити і свідкам і міліціонерам, але ніхто не хотів цього робити). Їх (свідків) повели писати свідчення. Не знаю, що їм наговорили, але вони написали, що я був у нетверезому стані. Поки свідки були у другій кімнаті, до мене зайшов "головний" (вони не відрекомендували себе по прізвищу, імені або званню). Він мені почав погрожувати. Цитую: "Ти ніхто. Я тебе зараз відвезу на Байкове кладовище, застрелю як собаку і закопаю разом з бомжами. Ти зрозумів?!" Мені залишилось тільки погоджуватись, щоб не погіршити ситуацію. Здається, що його прізвище Савкін (я вже потім, коли мене звільнили від наручників, побачив над його робочим місцем грамоту). Потім він мені погрожував тим, що буде бити мене 4 доби, а затримає усього на 15. Потім він мене вдарив з ноги декілька раз у грудну клітину і я відскочив головою в батарею, де і отримав два розсіки , які потім зашивали у 17-ій клінічній лікарні у пров. Лабороторному, 14-20 (є довідка).
До мене у кімнату по черзі заходили ці троє, так звані дотримувачі порядку, і пропонували мені написати, що я щось вкрав або продаю наркотики чи знаю когось з мого району хто цим займається (це питав Мерзлюк). Також, декілька разів говорили слово "мажор" у мою адресу, що явно вказувало на класову нерівність між ними і мною.
Через хвилин 50 таких моральних і фізичних знущань до мене зайшов один з них (здається Савченко), який сказав мені, що я ніби то порвав рукав сорочки його співробітника (Савкіна), яка коштує 200,00 доларів США (двісті доларів США). Я спитав його: " Що мені робити?" . Він мені запропонував відшкодувати вартість сорочки, а також ще плюс 300,00 доларів США (триста доларів США) за моральні збитки, які я їм заподіяв тим, що вони мали мене затримувати, а їм вже потрібно додому і вони дуже втомилися. Я йому казав, що 200 доларів США – це не так вже й мало, але він відповів (Савченко), що за цю суму я ще довго буду сидіти біля батареї. Вони порадились в іншій кімнаті і до мене знову повернувся Савченко, який затвердив тільки одну суму в 500,00 доларів США (п’ятсот доларів США). Я погодився, бо більше не міг терпіти біль від наручників, які застібнули дуже щільно і рука вже була майже синя (крім цього я був увесь у крові). До того ж, в них ще й ключ зламався, тому після того, як запропонували, щоб я їм дав хабар, викликали, здається патруль, який своїм ключем мене звільнив. Але другу, який мав привезти гроші (Благовісний Стефан Ігорович), я дзвонив ще в наручниках (розмовляв я через гучномовець; усю розмову чув Савченко, який додав при розмові, що ці 500,00 доларів США за моє звільнення). Після дзвінка мені дали вмитися від крові і відвели до себе у кабінет.
У кабінеті мені дали аркуш паперу і почали диктувати те, що їм потрібно. Спочатку я написав під диктовку, що я був ознайомлений зі статтею 63 Конституції України (мене з нею ознайомили, коли я вже це писав). Я підписався. Потім я почав писати, як я повертався з Криму, з гаражу, йшов по вулиці і, на щастя, зателефонував мій друг, який вже встиг приїхати (до речі, ми з ним верталися з Криму разом). Коли він зайшов і побачив мене, моє травмоване обличчя, руки, кров, він спитав в них, що сталося. Вони відповіли, що я їм коїв опір при затриманні. Тоді він спитав, чому я такий побитий, а вони такі цілі і причину затримання… На що вони нічого чітко відповісти не змогли. Мій друг попросив їх викликати для мене швидку допомогу. Викликали. Тоді мені вже дали подзвонити батькам. Батьки прийшли через хвилин 7-8, т.к. ми живемо напроти відділку міліції. Тоді вже мені дозволили зібрати речі до сумок і я вийшов з відділку. Через хвилин 10 приїхала швидка. Оглянули. Потім поїхали до 17-ої клінічної лікарні (пров. Лабораторний, 14-20), до Жовтневої лікарні до окуліста (кровоотік правого ока), до медичної експертизи по вул. Сім’ї Хохлових (на предмет тверезості). Вдень я поїхав до Інституту нейрохірургії ім. Акад. А. П. Ромоданова АМН України (є висновок – ЗЧМТ, струс головного мозку), потім я був в Київському міському бюро судово-медичної експертизи по вул. Докучаєвській, 4 (є висновок). У цей же день була написана заява в прокуратуру міста Києва (вхідний номер – 2695 від 26.08.2008 року), на наступний день в прокуратуру Голосіївського району (вхідний номер – 2690з від 27.08.2008 року).
Прошу порушити кримінальну справу по факту перевищення службових повноважень співробітниками міліції відділку № 3 по вул. Тельмана".
А от себя хочу еще добавить, что этим милиционерам грозит по 3 года и отстранение от службы. Они (и вышестоящие) хотят откупиться – предлагали деньги за то, что Рома не подаст в суд. Рома отказался от денег, потому как хочет, чтобы "оборотни в погонах" отвечали за то, что делают. Но боюсь, что дело таки может не дойти до суда! а эти деньги могут пойти выше и дело замнется…
Какие еще нормативные документы нужны министру внутренних дел, чтобы в системе МВД перестали пытать людей?
КОНСТИТУЦИЯ УКРАИНЫ
Статья 28
Каждый имеет право на уважение его достоинства.
Никто не может быть подвергнуть пыткам, жестокому, нечеловеческому или унижающему его достоинство обращению или наказанию.
Ни один человек без его свободного согласия не может быть подвержен медицинским, научным или другим опытам.
УГОЛОВНЫЙ КОДЕКС УКРАИНЫ
Статья 22
Наказание не преследует цель наносить физические страдания или унижать человеческое достоинство.
Статья 178
Запрещено принуждать давать показания “с применением насилия или издевательством над лицом, которое подвергают допросу”.
Статья 175
Принуждение давать показания при допросе путем незаконных действий со стороны лица, что проводит дознание или предыдущее следствие... Одно и то же действие, объединенное с применением насилия или с издевательством над лицом, которое подвергают допросу...
ВСЕОБЩАЯ ДЕКЛАРАЦИЯ ПРАВ ЧЕЛОВЕКА
Статья 3
Каждый человек имеет право на жизнь, на свободу и на личную неприкосновенность
Статья 5
Никто не должен подвергаться пыткам или жестоким, бесчеловечным или унижающим его достоинство обращению и наказанию.
МЕЖДУНАРОДНОГО ПАКТА О ГРАЖДАНСКИХ И ПОЛИТИЧЕСКИХ ПРАВАХ
Статья 7
Никто не может быть подвергнут пытке или жестокому, нечеловеческому, унижающему достоинство, обращению или наказанию. В частности, ни одна особа не может быть без ее свободного согласия подвергнута медицинским или научным опытам”.
ЕВРОПЕЙСКАЯ КОНВЕНЦИЯ ПО ПРАВАМ ЧЕЛОВЕКА Статья 3
Ни один человек не может подвергаться пыткам или нечеловеческому или унижающему его достоинство обращению или наказанию.
КОНВЕНЦИИ О ЗАЩИТЕ ПРАВ ЧЕЛОВЕКА И ОСНОВНЫХ СВОБОД
Статья 3
Никто не может быть подвергнут пытке или нечеловеческому, унижающему достоинство, обращению или наказанию.
КОНВЕНЦИИ ПРОТИВ ПЫТОК И ИНЫХ ЖЕСТОКИХ, НЕЧЕЛОВЕЧЕСКИХ ИЛИ УНИЖАЮЩИХ ДОСТОИНСТВО ВИДОВ ОБРАЩЕНИЯ И НАКАЗАНИЯ
Статья 1
Для целей этой Конвенции термин “пытка” означает любое действие, которое любому лицу умышленно причиняет сильную боль или страдания, физическое или моральное, чтобы получить от него или от третьего лица сведения или признания, подвергают наказанию его за действия, которые совершил оно, или третье лицо или в совершении которых оно подозревается, а также взять на испуг или принудить его или третье лицо, по любой причине, которая основывается на дискриминации любого характера, когда такая боль или страдания влекутся государственными должностными лицами или иными лицами, которые выступают в официальном качестве, с их подстрекательства, с их ведома, с их молчаливого согласия. В этот термин не включается боль или страдание, которое произошли вследствие лишь законных санкций, не отделимые от этих санкций или вызваны ими случайно.
ЕВРОПЕЙСКАЯ КОНВЕНЦИЯ ПО ПРЕДОТВРАЩЕНИЮ ПЫТОК И НЕЧЕЛОВЕЧЕСКОМУ ИЛИ УНИЖАЮЩЕМУ ДОСТОИНСТВО ОБРАЩЕНИЮ ИЛИ НАКАЗАНИЮ
Статья 1
Этим создается Европейский комитет по вопросам предотвращения пыткам и унижающему достоинство обращению или наказанию (далее - Комитет). Комитет, путем совершения посещений, проверяет обращение с лишенными свободы лицами в целях усиления, в случае необходимости, защиты таких; лиц от пыток или нечеловеческого или унижающего достоинство обращения или наказания.
ЕСЛИ ПРАВООХРАНИТЕЛЬНЫЕ ОРГАНЫ ПРИМЕНЯЛИ К ВАМ НАСИЛИЕ И ПЫТКИ – СООБЩИТЕ ОБ ЭТОМ "КИЯНАМ"!
"КИЯНИ" обращаются к жителям украинской столицы с просьбой сообщить, случалось ли кому-нибудь из них, их знакомых или родственников в качестве задержанных, арестованных, подозреваемых, подследственных и осужденных подвергаться пыткам – моральным и физическим, – другому насилию со стороны правоохранительных органов?
Если да, то когда? И где? Известны ли фамилии и звания палачей в погонах? Удалось ли после этого кому-нибудь отстоять свои права в суде?
Ваши письма мы опубликуем на нашем сайте и – в зависимости от содержания – направим их Верховную Раду, Уполномоченному Верховной Рады по правам человека, Генеральному прокурору Украины, министру юстиции, в Верховный суд и в соответствующие структуры МВД.
Те, кто применял и применяет пытки, должны понести за это наказание!
