Очiкую серйозного прориву житлового будiвництва у Львовi. Розмова зi Степаном Давимукою, народним депутатом України
Безперечно, найпривабливiший об’єкт, що його запланував Фонд держмайна для приватизацiї цього року, – це “Львiвприлад”.
Однак наразi приватизацiя великих об’єктiв на Львiвщинi вiдбувалася здебiльшого iз втручанням судiв – згадаймо хоча б “Львiвсiльмаш”. Своїми поглядами на перспективи приватизацiї львiвських об’єктiв iз “Газетою” подiлився Степан Давимука, екс-керiвник Львiвського регiонального вiддiлення Фонду держмайна України, народний депутат.
– Пане Степанe, ви тривалий час очолювали регiональне управлiння ФДМ, зараз працюєте в Києвi. Ваш погляд на “Львiв приватизацiйний” – чи можуть зацiкавити iнвесторiв об’єкти, запланованi до продажу цьогорiч?
– У Верховнiй Радi доволi довго вирiшували питання з пiдписанням приватизацiйного списку пiдприємств, вiдтак старт приватизацiї затримувався. Наприкiнцi року список остаточно погодили, й тепер i Фонд держмайна України, i його регiональнi вiддiлення активно готують конкурси. Але хочу сказати, що в парламентi були спроби розмити приватизацiйне законодавство, щоб пригальмувати цей процес. На Львiвщинi список об’єктiв для приватизацiї є дуже куцим, iз перелiку об’єктiв iнтерес становлять “Львiвприлад” i деякi недобудови. Хочу зазначити, що в нас приватизацiйнi процеси були активнi в попереднi роки, тож тепер є практично тiльки залишки пiдприємств. Три-чотири роки тому пiд впливом податкової, яку очолював Сергiй Медведчук та iншi його люди, масовими були процедури роздержавлення через банкрутство, через реалiзацiю заставного майна тощо.
– Але з тих об’єктiв, що залишилися, – їх потенцiйно можуть продати? Кому? Хiба потенцiйних iнвесторiв не вiдлякують ситуацiї, схожi до тiєї, що склалася на “Львiвсiльмашi”?
– Вiдчуваємо велике зацiкавлення львiвськими пiдприємствами, однак останнiм часом у всiй Українi є iнтерес до пiдприємств у великих мiстах, якi володiють землею. Особливо у Львовi вишукують тi, якi мають територiю для використання в будiвельних цiлях. Центр зацiкавлення сфокусований на земельних питаннях, адже Львiв пiсля Києва вже стабiльно перебуває на другому мiсцi за цiнами на вторинному ринку житла, вiдтак потреба в первинному житлi очевидна.
– Якщо Львiв продасть усi пiдприємства тiльки заради їхньої землi, то виходить, що про вiдновлення виробництва чи перепрофiлювання не може йтися. Чи не доцiльно було б в умовах конкурсу прописати, щоб iнвестори частково зберегли профiль пiдприємства?
– У такому станi, як вони тепер, дуже важко вiдновити їхню дiяльнiсть. Хоча свого часу щодо “Львiвсiльмашу” й “Автонавантажувача” були дуже чiткi проекти з чеськими iнвесторами, з конкретними цифрами, якi могли б успiшно реалiзувати.
Проте тодi керiвництво цих пiдприємств перекинуло приватизацiйну справу в Київ, у столицi домоглися передачi пакетiв акцiй цих пiдприємств у холдинги, i тi холдинги привели пiдприємства до повного фiаско. З iншого боку, певнi групи зацiкавлених осiб через податкову розпочали процес банкрутства та санацiї, тепер iз цими пiдприємствами пов’язанi дуже непростi судовi “розбори”.
– Торiк до державної програми приватизацiї входили такi великi об’єкти, як “Криворiжсталь”. Цього року надходження з приватизацiї збиратимуть за принципом “з усiх по нитцi – голому сорочка”, однак львiвських об’єктiв у цьому списку значно менше, нiж зi сходу України. Виходить, що Львiвщина менш цiкава?
– У нас у Львовi дуже високий iнтерес. Ми бачимо, що навiть стосовно таких дрiбних об’єктiв, як земельнi дiлянки, завжди маємо сiм-вiсiм заявок. Iнша рiч, що чимало iнвесторiв нефахово готують документи, i комiсiї мусять повертати їхнi конкурснi пропозицiї. Сама процедура конкурсу дуже чiтко прописана, щодо кожного пiдприємства є додатковi умови. Зi своїх джерел знаю, що на Львiвщинi серед великих пiдприємств є iнтерес до “Полярону”, приватизуватимуть i деякi об’єкти вугiльної промисловостi. Ваша теза не вiдповiдає дiйсностi, тому що Львiвська область як прикордонна завжди приваблива, крiм того, вона у п’ятiрцi найбiльш розвинених.
– Як би ви охарактеризували iнтереси iнвесторiв, якi можуть прийти на Львiвщину?
– Житлове будiвництво є найбiльш привабливим, його рентабельнiсть сягає приблизно 250-300 вiдсоткiв, це надзвичайно високий показник. У Києвi житлове будiвництво є однiєю з найбiльш розвинутих галузей, тому iнтерес до земельних дiлянок величезний. Львiв вiдстає в цьому планi не лише вiд Києва. Наприклад, в Iвано-Франкiвську житлове будiвництво теж переважає за динамiкою. Це пов’язане насамперед зi складними процедурами аукцiонiв i високими цiнами на землю на тих конкурсах, якi проводить Львiвська мiська рада. Завищення цiн на землю призводить i до збiльшення цiни на житло. Проте думаю, цього року на ринку житла у Львовi має бути серйозний прорив – якщо мiська рада затвердить програму житлового будiвництва, запустить на ринок новi компанiї, що створить конкуренцiю, то, без сумнiву, результат може бути дуже серйозним, i це в найближчi пiвтора року.
Розмовляла Вiкторiя Петрущак
– Пане Степанe, ви тривалий час очолювали регiональне управлiння ФДМ, зараз працюєте в Києвi. Ваш погляд на “Львiв приватизацiйний” – чи можуть зацiкавити iнвесторiв об’єкти, запланованi до продажу цьогорiч?
– У Верховнiй Радi доволi довго вирiшували питання з пiдписанням приватизацiйного списку пiдприємств, вiдтак старт приватизацiї затримувався. Наприкiнцi року список остаточно погодили, й тепер i Фонд держмайна України, i його регiональнi вiддiлення активно готують конкурси. Але хочу сказати, що в парламентi були спроби розмити приватизацiйне законодавство, щоб пригальмувати цей процес. На Львiвщинi список об’єктiв для приватизацiї є дуже куцим, iз перелiку об’єктiв iнтерес становлять “Львiвприлад” i деякi недобудови. Хочу зазначити, що в нас приватизацiйнi процеси були активнi в попереднi роки, тож тепер є практично тiльки залишки пiдприємств. Три-чотири роки тому пiд впливом податкової, яку очолював Сергiй Медведчук та iншi його люди, масовими були процедури роздержавлення через банкрутство, через реалiзацiю заставного майна тощо.
– Але з тих об’єктiв, що залишилися, – їх потенцiйно можуть продати? Кому? Хiба потенцiйних iнвесторiв не вiдлякують ситуацiї, схожi до тiєї, що склалася на “Львiвсiльмашi”?
– Вiдчуваємо велике зацiкавлення львiвськими пiдприємствами, однак останнiм часом у всiй Українi є iнтерес до пiдприємств у великих мiстах, якi володiють землею. Особливо у Львовi вишукують тi, якi мають територiю для використання в будiвельних цiлях. Центр зацiкавлення сфокусований на земельних питаннях, адже Львiв пiсля Києва вже стабiльно перебуває на другому мiсцi за цiнами на вторинному ринку житла, вiдтак потреба в первинному житлi очевидна.
– Якщо Львiв продасть усi пiдприємства тiльки заради їхньої землi, то виходить, що про вiдновлення виробництва чи перепрофiлювання не може йтися. Чи не доцiльно було б в умовах конкурсу прописати, щоб iнвестори частково зберегли профiль пiдприємства?
– У такому станi, як вони тепер, дуже важко вiдновити їхню дiяльнiсть. Хоча свого часу щодо “Львiвсiльмашу” й “Автонавантажувача” були дуже чiткi проекти з чеськими iнвесторами, з конкретними цифрами, якi могли б успiшно реалiзувати.
Проте тодi керiвництво цих пiдприємств перекинуло приватизацiйну справу в Київ, у столицi домоглися передачi пакетiв акцiй цих пiдприємств у холдинги, i тi холдинги привели пiдприємства до повного фiаско. З iншого боку, певнi групи зацiкавлених осiб через податкову розпочали процес банкрутства та санацiї, тепер iз цими пiдприємствами пов’язанi дуже непростi судовi “розбори”.
– Торiк до державної програми приватизацiї входили такi великi об’єкти, як “Криворiжсталь”. Цього року надходження з приватизацiї збиратимуть за принципом “з усiх по нитцi – голому сорочка”, однак львiвських об’єктiв у цьому списку значно менше, нiж зi сходу України. Виходить, що Львiвщина менш цiкава?
– У нас у Львовi дуже високий iнтерес. Ми бачимо, що навiть стосовно таких дрiбних об’єктiв, як земельнi дiлянки, завжди маємо сiм-вiсiм заявок. Iнша рiч, що чимало iнвесторiв нефахово готують документи, i комiсiї мусять повертати їхнi конкурснi пропозицiї. Сама процедура конкурсу дуже чiтко прописана, щодо кожного пiдприємства є додатковi умови. Зi своїх джерел знаю, що на Львiвщинi серед великих пiдприємств є iнтерес до “Полярону”, приватизуватимуть i деякi об’єкти вугiльної промисловостi. Ваша теза не вiдповiдає дiйсностi, тому що Львiвська область як прикордонна завжди приваблива, крiм того, вона у п’ятiрцi найбiльш розвинених.
– Як би ви охарактеризували iнтереси iнвесторiв, якi можуть прийти на Львiвщину?
– Житлове будiвництво є найбiльш привабливим, його рентабельнiсть сягає приблизно 250-300 вiдсоткiв, це надзвичайно високий показник. У Києвi житлове будiвництво є однiєю з найбiльш розвинутих галузей, тому iнтерес до земельних дiлянок величезний. Львiв вiдстає в цьому планi не лише вiд Києва. Наприклад, в Iвано-Франкiвську житлове будiвництво теж переважає за динамiкою. Це пов’язане насамперед зi складними процедурами аукцiонiв i високими цiнами на землю на тих конкурсах, якi проводить Львiвська мiська рада. Завищення цiн на землю призводить i до збiльшення цiни на житло. Проте думаю, цього року на ринку житла у Львовi має бути серйозний прорив – якщо мiська рада затвердить програму житлового будiвництва, запустить на ринок новi компанiї, що створить конкуренцiю, то, без сумнiву, результат може бути дуже серйозним, i це в найближчi пiвтора року.
Розмовляла Вiкторiя Петрущак
