Открытие реестров недвижимости: зачем мы это инициируем

Складність у роботі над цим законопроектом полягає не стільки у тому, аби розробити відповідні норми – сам проект вміщається на кількох сторінках – скільки у тому, аби переконати колег-депутатів та частину суспільства у користі пропонованої новації.

Більшість цивілізованих країн вже дійшли до розуміння того, що публічність – це одночасно найбільш ефективний інструмент  захисту  чесно набутої приватної власності,  боротьби  з корупцією та відмиванням коштів.

Теперішня українська практика підтверджує світовий досвід – закритий та непублічний реєстр нерухомості є інструментом, який робить можливим шахрайство та корупцію.

Ситуація з блокуванням роботи "Інформаційного центру" Міністерства юстиції України, що привела до зупинки роботи усіх реєстрів та несанкціонованого копіювання персональних баз даних громадян – це лише верхівка айсбергу.

Справжні проблеми набагато ширші: це не лише суперечливі багатомільйонні роялті, які сплачує держава приватним фірмам.

Це і незаконна торгівля інформацією з реєстру окремими її розпорядниками.

Це і масові шахрайства, коли на підставі вкрадених документів, сумнівного договору чи рішення суду шахраї можуть красти, відбирати і перепродавати чуже майно, про що справжній власник дізнається надто пізно.

Це і рейдерство, яке ґрунтується на відсутності публічної інформації про власність на нерухомість та на неефективності процедур її отримання.

Це і грандіозні можливості для розпорядників державної чи комунальної нерухомості здавати її у тіньову оренду, наповнюючи власний сімейний бюджет, а не державний.

Адже сьогодні ніхто по суті не знає, яка нерухомість належить державі чи громаді, відповідно і контролювати її громада не може.

Всі ці проблеми, і  багато інших, з легкістю вирішуються через надання публічного доступу до інформації з реєстру нерухомості, а також створення належних технічних можливостей для їх ведення та захисту тих даних, які визначаються конфіденційними.

В Англії, наприклад, людей закликають активно реєструвати власність, щоб стовідсотково уберегтися від можливого шахрайства. У нас навпаки – деякі чиновники залякують громадян різними нісенітницями.

Причини прості: закритий реєстр дозволяє високопосадовцям з зарплатою у тисячі гривень жити у будинках вартістю у мільйони. Дозволяє прокурорам і суддям розказувати нам, що вони "живуть на зарплату", і жити при цьому у Кончі-Заспі. А головам державних адміністрацій – з вигодою для власної кишені управляти купою приміщень, які знаходяться у них на балансі.

Тому на початку розмови про відкриті реєстри ми у відповідь чули байки про те, що тепер "сусід буде знати про чуже майно". Хоча проблема зайвої цікавості нерухомим майном знайомих легко вирішується шляхом запровадження адекватної плати за цю інформацію.

Розказують, що відкритість реєстру збільшить кількість шахрайств з нерухомістю. Хоча все відбудеться з точністю до навпаки – кожен власник зможе дуже легко контролювати та перешкоджати тому, аби з його нерухомістю здійснювались незрозумілі йому юридичні дії.

Розказують, що завдяки доступності інформації про нерухомість багаті люди почуватимуться у небезпеці. Ніби то не розуміючи, що безпека у суспільстві досягається ефективною роботою правоохоронців та справедливим розподілом благ.

Якщо нашу ініціативу підтримає парламент, то гучні скандали з держреєстрами більше не виникатимуть. Тоді кожен власник зможе самостійно контролювати інформацію з цього реєстру, а її крадіжка стане просто безглуздою.

В результаті прийняття цього проекту громадськість отримає доступ до інформації про реальне майно високопосадовців та зможе звірити його з тим, що вони декларують перед суспільством.