Реформування ЖКГ: реквієм для ілюзій
Навіть якщо тарифи зростуть у декілька разів, послуги якіснішими не стануть – не ціна, а саме конкуренція в умовах ринку є регулюючою силою, що визначає умови якості.
Житлово-комунальне господарство займає значну частину в економіці країни – 25% основних фондів, а тому існуючі в житлово-комунальному господарстві проблеми – це не проблеми окремої галузі, це проблеми національного масштабу.
Станом на сьогодні в Україні приватизовано більш ніж 95% житлового фонду держави, причому переважним його власником є населення. Але до сьогодні права власників житла реалізовуються не ними самими, а органами місцевого самоврядування: саме ОМС формують замовлення на житлово-комунальні послуги і фактично самі виконують їх через свої комунальні підприємства. На превеликий жаль, «на місцях» вважають, що реформа ЖКГ – це, в першу чергу, забезпечення 100% покриття населенням вартості житлово-комунальних послуг. Але ж, Програма економічних реформ Президента України визначає, що метою реформи ЖКГ є підвищення якості житлово-комунальних послуг для всіх верств населення.
І проблема не лише в цьому. При розрахунку тарифів враховуються максимальні нормативні витрати, а не фактичні. Відбулось декілька підвищень тарифів на житлово-комунальні послуги, але їх якість кращою не стала. Навіть якщо тарифи зростуть у декілька разів, послуги якіснішими не стануть – не ціна, а саме конкуренція в умовах ринку є регулюючою силою, що визначає умови якості.
Все це повною мірою відображено в Програмі економічних реформ Президента України. От тільки стан виконання цієї програми залишає бажати кращого. Другий етап реформи (до кінця 2012 року) передбачав, зокрема, створення ринку житлово-комунальних послуг (збільшення кількості ОСББ, розвиток приватних ЖЕКів й управляючих компаній) і залучення приватних компаній через механізм державно-приватного партнерства для надання послуг ЖКГ і модернізації інфраструктури. Рік минув – ринок не створено.
Немає не тільки системного підходу до виконання програм, а й контролю за їх виконанням. Контроль за використанням коштів, сплачених за житлово-комунальні послуги відсутній. Куди і як використовуються кошти, сплачені за житлово-комунальні послуги, не відомо.
Вважаю, що реформування житлово-комунального господарства України повинно початись з реформування системи управління господарством за трьома пріоритетами: демонополізація, товарні відносини, конкуренція. А тому хочу загострити увагу на важливих і корінних моментах.
По-перше, у сфері ЖКГ повинен відбутись ринок із розвинутим конкурентним середовищем. Адже саме конкуренція – і лише вона! – в умовах ринку є визначальною умовою якості. Необхідна демонополізація ринку житлово-комунальних послуг, інституціональні перетворення в галузі (приватизація ЖЕКів, поява нових суб’єктів на ринку).
По-друге, це формування системи оцінки відповідності в сфері ЖКГ.
Адже захист прав і здоров’я людини, захист споживчого ринку від потенційної небезпеки людині й довкіллю доцільно проводити саме через розвинену систему оцінки відповідності
По-третє, забезпечення державного контролю в сфері ЖКГ.
Держава повинна забезпечити жорсткий і ефективний контроль в житлово-комунальній галузі за дотриманням вимог чинного законодавства, цільовим використанням коштів, отриманих за житлово-комунальні послуги, та – виконанням державних і місцевих програм щодо реформування та розвитку ЖКГ.
Для реалізації державної політики та контролю у сфері конкурентного ринку житлово-комунальних послуг необхідно уніфікувати нормативу базу та створити відповідні органи влади. Тим паче, під час інституціональних перетворень у галузі.
На протязі двадцяти років відбуваються гарячі дискусії про здійснення цих заходів. Але ж час і до діла.
Скубченко Александр
