“Ваше метро на моїй ділянці”
За його спиною - три ряди поважних архітекторів у краватках. Вони чинно кивають у такт словам Корнеєва і ще іноді перешіптуються.
“Ваша станція метро буде якраз на моїй ділянці”, - дзвінкий гучний голос прориває напівсонну тишу архітектурної ради. З заднього ряду піднімається маленький чоловік в окулярах і енергійно пробирається до Корнеєва.
“Ви хто?” - здивовано оглядає чоловіка член “молодої команди” мера, голова архітектурної ради Сергій Броневицький.
“Я - голова Русанівських садів! - гордо заявляє той. - Андрій Махов. Цей міст - повна профанація. Спочатку він коштував три мільярди. Потім чотири. Потім дев’ять. Ніхто не здивується, коли завтра за нього попросять одинадцять. Тому я не вірю, що його збудують. Цей міст - просто спосіб захопити наші ділянки і побудувати на них висотки”.
“Ви не член архітектурної ради, тому у вас є одна хвилина на виступ!” - швидко попереджає Броневицький, зауважуючи, що всі телекамери націлилися на Махова.
Але голову Русанівських садів не спинити.
“Ось нам дружні архітектори намалювали карту, як треба пустити Подільський міст, щоб він не зачепив дачі. Нічого не втратите, ви ще цю частину навіть не почали будувати”, - Махов та його однодумці розгортають рулони - на них Подільський міст спрямований зовсім в інший бік.
“Ви постійно затверджуєте міст шматочками. То шматочок до Русанівських садів. То шматочок після. Треба все разом. Ось ми пропонуємо варіант - будувати міст в обхід садів”.
Інших варіантів садівники розглядати не хочуть. Відселенню - ні, квартирам - ні, компенсації - ні.
“Яка компенсація? Яка квартира? Обмін шести соток у зеленій зоні на однокімнатну квартиру на Харківському - це рівноцінний обмін, як ви вважаєте?”
Після п’яти хвилин презентації, не даючи Броневицькому оговтатися, Махов переможно покидає залу ради. За ним вибігають журналісти.
“Перебудувати міст? Це неможливо! Уже все затверджено!” - округлює очі Васильцов.
“То що ми розглядали? - намагається повернути бесіду у звичне русло в.о. головного архітектора. - Будувати тунель чи естакаду? До речі, а як справи з цими дачами? Як проходить відселення?”
Подільський міст - мрія Троєщини, Райдужного та Воскресенки.
По-перше, це новий автомобільний переїзд через Дніпро (п’ятий автомобільний міст). По три смуги в кожен бік допоможуть сотням тисяч жителів лівого берега швидше і ближче добиратися на роботу і з роботи.
По-друге, це метро. І на Троєщину, і на Воскресенку. Якраз в районі Русанівських садів, метро має “пірнати” з моста під землю і там розгалуджуватися на дві гілки: одна піде на вулицю Бальзака на Троєщину, інша - на вулицю Братиславську.
Рейки для метро прокладуть під автомобільною дорогою.
Вперше про Подільський міст заговорили, коли запланували будівництво метро з правого берега на Троєщину. У 1993 році Кабінет міністрів України затвердив техніко-економічне обгрунтування моста. На його будівництво планували виділити 40 мільярдів карбованців, і побудувати за 9 років.
Роботи почалися тільки в 2003. Здати міст мали до 2007 року. Через те, що влада не може відселити мешканців Русанівських садів, а також тому, що немає грошей, будівництво мосту зараз “заморожене”. Новий термін здачі - грудень 2011.
Зараз міст уже стрімко “пройшов” Дніпро…
Труханів острів…
…затоку Десенку, і спинився просто перед Русанівськими садами. Далі йому не дають “іти” 286 ділянок.
“З відселенням усе нормально, - запевняє Броневицького і інших архітекторів чиновник “Київавтодора” Микола Васильцов. - Уже 159 власників погодилися на відселення. 11 з них отримали квартири на Осокорках, 15 отримали компенсацію. Інші чекають, щоб переселитися на Биковню”.
Інші мешканці, які прийшли на засідання ради, це не підтверждують:
“Ми не проти переїхати, але нам потрібні гарантії. Жодному з нас поки що не дали і не показали акти на власність на землю, або на квартиру, куди переїжджати. Всі тільки хочуть, щоб ми погодилися і підписали заяву про згоду, - каже мешканка Наталія Доценко. - А ми не бачили ще жодної людини, яка або переїхала у квартиру, або отримала компенсацію. Це взагалі неможливо зробити: дачникам спеціально не дають свідоцтва на власність. А за що держава може видати нам компенсацію, якщо нам нічого не належить?”
Наталія каже, що третій варіант відселення, який рекламував Васильцов, - Биківня - місце, де у 30-их роках минулого століття чекісти ховали розстріляних. Це також не підходить.
“Там працювали НКВД-исти. Там досі археологи знаходять речі, кістки. Це місце ще не досліджене повністю, тому там поки що не дають ділянки. І ми не можемо переселитися”.
“Із цим мостом… - зітхає Броневицький, коли добігає час оголошувати рішення ради. - Треба ще раз переглянути весь проект”.
“Щоб станції метро були в тих місцях, де є люди. Метро “Райдужна” посеред дач нікому не потрібна”, - підказує один з архітекторів.
Про спрямування моста в той бік, який пропонують дачники, ніхто не каже.
Поряд із мостом на Трухановому - невеличка зона відпочинку. За іржавим парканом похилені дерев’яні будиночки. На задньому плані видно міст.
