Як уникнути зловживань при придбанні нерухомості

Перша – укладення правочинів з подальшим їх розірванням. При цьому недобросовісна сторона, як правило, має від такого розірвання певний матеріальний зиск.    

Наприклад, в договорі щодо відчуження житла вказується менша сума, ніж насправді була сплачена за нерухоме майно. Після розірвання договору за двосторонньою реституцією продавець отримує назад житло. Покупець отримує назад гроші. Але це вже є не ті гроші, що він фактично сплатив продавцю (більша сума), а кошти, що дорівнюють ціні, яка вказана в договорі (менша, ніж дійсно сплачена сума).

Бачимо тут елемент правочину з серйозними вадами змісту, оскільки сторони в договорі вказують, що покупець нібито сплатив ціну меншу (як правило, вартість, зазначену у витягу ОБТІ), ніж він насправді сплачує продавцю. З побутової точки зору така поведінка сторін є вигідною для відчужувача (продавця), який навіть при розірванні правочину отримує назад своє житло, але невигідна для набувача, якому повертаються гроші, але вже не ті, що фактично сплачені ним відчужувану (продавцю), а ті, що вказані у договорі, як його ціна. При цьому, як правило, відчужувач (продавець) «умовляє» набувача (покупця) на неправомірне заниження ціни договору такими аргументами, як досягнення ним меншої суми державного мита (витрат, що пов’язані з укладенням договору), а також менші суми оподаткування (враховуючи норми Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Що ж до уникнення цього способу отримання незаконної вигоди відчужувачем через подальше розірвання договору, я рекомендувала б сторонам договору не занижувати його реальну ціну й вказувати саме ту, яка відповідає сумі грошей, що насправді передається покупцем продавцю.

Друга мета недобросовісних дій, що можлива в правочинах з житлом, – остаточне заволодіння житлом на «пільгових» умовах, що досягається неправомірним (зокрема, кримінальним) шляхом. Це питання ми розглянемо у майбутніх публікаціях.

Наталія Чіпко, приватний нотаріус