Законопроект про трансфертне ціноутворення як протидія відпливу капіталу з України
Проект Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення" направлений на мінімізацію використання платниками податків офшорних "схем" з метою мінімізації оподаткування за рахунок внесення до Податкового кодексу України (надалі – ПК, Кодекс) змін, що передбачають запровадження системи державного регулювання трансферного ціноутворення.
Це планується зробити, перш за все, за рахунок визначення поняття трансфертного ціноутворення, встановлення контролю за визначенням цін у операціях між пов’язаними особами та запровадження механізмів контролю за трансфертним ціноутворенням, зокрема за операціями з контрагентами, зареєстрованими в офшорних зонах, надання права великим платникам податків на попереднє взаємне узгодження цін у контрольованих операціях з центральним органом державної податкової служби на певний строк.
Так, запропоновано змінити визначення звичайної ціни, яка наразі розуміється податковим законодавством як ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Кодексом, та вважається, якщо не доведено зворотне, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Законопроектом передбачено більш "жорстке" визначення поняття "звичайна ціна" – як ціни товарів (робіт, послуг), яка відповідає рівню ринкових цін, тобто, без жодної "прив’язки" до укладеного сторонами договору. Коли ціни підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, як звичайну пропонують вважати ціну, встановлена відповідно до правил такого регулювання, крім мінімальної ціни продажу або індикативної ціни. У цьому випадку звичайною є ринкова ціна, але не нижче встановленої мінімальної ціни продажу або індикативної ціни.
Під час проведення аукціону (конкурсних торгів) звичайною вважається ціна, яка склалася за результатами такого аукціону (конкурсних торгів), обов’язковість проведення якого передбачено законом. У разі ж примусової реалізації згідно з законодавством заставленого майна позичальника для забезпечення вимог кредитора звичайною ціною є ціна, сформована під час такого продажу.
Також передбачені особливості визначення звичайної ціни у разі необхідності обов’язкового проведення оцінки під час здійснення операції, а саме, що вартість об’єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування за умови, що неможливо застосувати методи визначення ціни у контрольованих операціях, які пропонується визначити у статті 39 Кодексу (в редакції Закону).
Крім того, пропонується доповнити Кодекс новою нормою, яка встановлює поняття трансфертного ціноутворення як процесу визначення ціни продажу (реалізації) товарів та/або результатів робіт (послуг) під час здійснення операцій, визнаних відповідно до статті 39 цього Кодексу контрольованими.
В свою чергу, статтю 39 ПК, яка присвячена методам визначення та порядку застосування звичайної ціни, Законом пропонується викласти в новій редакції, що передбачає регулювання трансферного ціноутворення. Зокрема, встановити принципи трансферного ціноутворення, визначити контрольовані операції та особливості зіставлення комерційних та фінансових умов операцій, методи визначення ціни у контрольованих операціях, а також унормувати складення та подання документації для податкового контролю, встановлення податкового контролю за визначенням цін у контрольованих операціях та узгодження цін у контрольованих операціях.
Так, у разі прийняття Закону податковий контроль за трансфертним ціноутворенням буде передбачати застосування центральним органом державної податкової служби системи заходів щодо встановлення відповідності цін в операціях між пов’язаними особами рівню ринкових цін та збільшення податкових зобов’язань платника податків до рівня податкових зобов’язань, розрахованих за умови відповідності комерційних та/або фінансових умов контрольованої операції комерційним та/або фінансовим умовам, які мали місце під час здійснення зіставних операцій, сторони яких не є пов’язаними особами. В свою чергу, для перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та ПДВ ціна під час здійснення контрольованих операцій буде визначатися за визначеними Кодексом методами.
Обов’язок доведення, що ціна в контрольованій операції відрізняється від звичайної, покладено на центральний орган виконавчої влади з питань формування державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків і зборів. Крім того, платнику податків пропонується надати право самостійно проводити коригування податкових зобов’язань та сплачених сум податку у разі застосування під час здійснення контрольованих операцій цін, які не відповідають рівню звичайних цін на відповідні товари (роботи, послуги), та якщо внаслідок такої невідповідності виникло заниження податкового зобов’язання.
Як контрольовані пропонується визначати операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків, які є пов’язаними особами або у яких однією із сторін є нерезидент держави, де ставка податку на прибуток/корпоративний податок (або який сплачує такий податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні, за умови, що загальна сума здійснених операцій платника податків за відповідний календарний рік з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень, без урахування ПДВ. Перелік зазначених держав затверджується КМУ, а Міндоходів щорічно має публікувати їх перелік із зазначенням ставок податку на прибуток/корпоративний податок.
Однак, в даному випадку не зрозуміла позиція законодавця щодо встановлення саме 50-мільйонної нижньої "межі" для контрольованих операцій, оскільки кількість подібних операцій буде досить великою, а відтак, до запровадження таких змін має бути розроблена дієва система її опрацювання контролюючими органами.
Крім того, для визначення обсягу отриманих доходів та/або понесених витрат під час здійснення контрольованої операції передбачено проведення зіставлення такої операції з іншими операціями, сторони яких не є пов’язаними особами. Операції визнаються зіставними, якщо вони здійснюються в однакових комерційних та/або фінансових умовах з контрольованою операцією, але лише у разі, коли відмінності між цими умовами не мають істотного впливу на результати операції або можуть бути усунені шляхом коригування умов та/або результатів зіставних чи контрольованих операцій. Функціональному аналізу підлягають такі елементи цих операцій як предмет операції (товари, роботи, послуги); функції сторін операції та використані ними активи, умови розподілу між ними ризиків, вигод та відповідальності та інші умови операції; стала практика відносин та умови укладених договорів, економічні умови діяльності та бізнес-стратегії сторін операції, які істотно впливають на ціни товарів (робіт, послуг).
Однак, Закон досить "поверхнево" визначає порядок зіставлення комерційних та фінансових умов операцій, який, крім визначених у новій редакції статті 39 Кодексу напрямів аналізу контрольованої та зіставних операцій, потребує ще й встановлення чітких критеріїв та порядку оцінки результатів проведеного аналізу.
Визначення ціни з метою оподаткування доходів платників податків, що є сторонами контрольованої операції, має відбуватися на основі одного (або комбінації двох і більше) методів, а саме: порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу), ціни перепродажу, "витрати плюс", чистого прибутку, розподілення прибутку, детальна характеристика кожного з яких передбачена пп. 39.3.3-39.3.7 п. 39.3 статті 39 Кодексу. Під час вибору методу для визначення ціни в контрольованій операції необхідно враховувати повноту і достовірність вихідних даних, а також обґрунтованість коригування, що здійснюється з метою забезпечення зіставності умов проведення контрольованої та зіставних операцій. Платник податку має право використовувати будь-який обґрунтовано найбільш прийнятний метод, однак у разі, коли існує можливість застосування як методу порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу), так і будь-якого іншого методу, застосовується метод порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу).
Проблемним є питання щодо джерел інформації, які має використовувати контролюючий орган під час здійснення контролю за трансферним ціноутворенням, оскільки запропоноване Законом формулювання щодо можливості використовувати в якості таких джерел відомості про ціни, діапазон цін та котирування, що оприлюднені в засобах масової інформації, призведе до можливих зловживань в частині неоднозначного "розуміння" цін у контрольованих операціях.
Платники податків зобов’язані подати до 1 травня подавати звіт про проведені ними протягом року контрольовані операції.
Якщо говорити про ризики ухилення платника податків від обов’язку повідомляти про контрольовані операції, то Законом передбачені суттєві розміри штрафних санкцій за порушення в цій сфері. Зокрема, передбачено встановлення штрафу як за неподання документації про контрольовані операції – у розмірі 100 мінімальних заробітних плат (враховуючи розмір МЗП станом на 1 січня 2013 року – це 114 700 грн.), так і за неподання первинних документів та неподання звіту – вже в розмірі мінімум 2,5 млн. грн. (5% від обсягу контрольованої операції).
Підсумовуючи, законопроект безумовно носить позитивний характер, оскільки направлений на створення законодавчої системи протидії виводу фінансових ресурсів з України з метою мінімізації платниками податків своїх податкових зобов’язань, що, як наслідок, призводить до суттєвих зменшень надходжень до Державного бюджету.
Однак, з аналізу норм Закону вбачається, що цілком обґрунтованими є зауваження Головного науково-експертного управління Апарату ВРУ до даного законопроекту, викладені у відповідному висновку, щодо складності запропонованих змін до статті 39 ПК на фоні загального характеру окремих положень. Така ситуація буде потребувати розроблення низки підзаконних нормативних актів, які більш детально регулюють порядок застосування системи трансферного ціноутворення.
Зокрема, для більш детального врегулювання деяких питань передбачена необхідність розробки та затвердження КМУ окремих документів, а саме: порядку розрахунку та застосування ринкового діапазону цін та ринкового діапазону рентабельності, а також порядку і процедури узгодження цін у контрольованих операціях.
Відтак, дійсно, було б доцільно викласти у даній статті лише загальні положення системи трансфертного ціноутворення, при цьому унормувавши детальний порядок застосування кожної її норми в окремому єдиному положенні про застосування системи трансфертного ціноутворення, яке б регулювало, в тому числі, й вищезазначені питання.
Юлія Божко, адвокат, партнер Юридичної компанії „Закон Перемоги”, суддя третейського суду
