Збережи Старий Лондон: принц Чарльз проти забудовників

Однак британський принц Чарльз зробив саме такий акцент у зверненні до лондонських забудовників.

Принц веде кампанію проти нового дизайну забудови в районі так званих “Казарм Челсі” (квартал у центрі Лондону, на межі районів Вестмінстер і Челсі, який називають “найдорожою житловою зоною Англії”). Кілька днів тому суд назвав цю кампанію “небажаною”.

Судова постанова сповнена критикою на адресу Чальза – мовляв, той переступив свої конституційні межі, тишком-нишком ведучи лобістську кампанію проти планів забудови, які йому не подобаються.

У квітні 2007 року британське Міноборони продало 5,2 га території, на якій містилися казарми, за рекордних 959 млн фунтів катарсько-британському консорціуму. Створити дизайн забудови території доручили архітектору Річарду Роджерсу.

Днями особистий секретар принца Чарльза сер Майкл Піт пояснив, чому принц Чарльз виступає проти модерністського дизайну архітектора Роджерса: “Це обов’язок і місія Принца Валійського – щоб думки простих людей були почуті і до їхньої точки зору щоб прислухалися”.

Тому, мовляв, принц Чарльз і написав приватного листа до прем’єр-міністра Катару, в якому пояснив своє неприйняття планованої забудови кварталу Лондона, що ним тепер володіють катарці. “Але він не діяв у власних інтересах щодо дизайну будівництва, - запевнив секретар Піт. - Принца попросили так вчинити місцеві мешканці”. Він додав, що забудовники найчастіше не зважають на вимоги місцевої громади, вважаючи це справою невдячною. “Вони просто хочуть робити гроші”, - сказав секретар.

Після того, як Чарльз запропонував альтернативний дизайн забудови кварталу, забудовник (катарська державна компанія) вирішив змінити (хоч ще й не знає, як) Роджерсовий план реконструкції “казарм”. Автором старого дизайну кварталу був Квінлан Террі, архітектор класичного стилю. Принц у захваті від проектів Террі, він – улюблений архітектор спадкоємця престолу.

Що ж стосується архітектора Роджерса, то Чарльз і раніше боровся з ним. Цей архітектор відомий своїми проектами Центру Помпіду в Парижі і офісу компанії Lloyds у лондонському Сіті. У 1987 році проект Роджерса з реконструкції площі Патерностер за собором Святого Павла у Лондоні зазнав краху після того, як принц виступив проти планованого дизайну.

“Ви даєте нашій архітектурі стільки ж, скільки давали люфтваффе, - сказав тоді Чарльз. - Коли вони знищували будинки, то не замінювали їх нічим більш вартісним за щебінь і биту цеглу”.

Проголошення Чарльза захисником інтересів простого люду, пригнобленого забудовниками, співпало з новиною про те, що принц заробив рекордні 17,2 млн фунтів у герцогстві Корнволл.

Герцогство – земля, яка належить короні і надається старшому спадкоємцю трону – є майновою імперією вартістю в 664 млн фунтів, і нею керують професійні менеджери. При цьому сусіди принца теж скаржаться на те, як він розвиває свої будівлі.

“Неприємно слухати заяви, що він захищає пересічних громадян від забудовників, тому що корнвольські селяни і місцева парафіяльна рада за останні роки надіслали принцу десятки проігнорованих листів”, - говорить Джейн Ґіддінс, голова парафіяльної ради корнвольського села Ньютон Сен Ло. На прилеглих до села полях правління герцогства планує побудувати 2 тисячі нових будинків.

“Ми тільки отримуємо відписки від Герцогства, де нас відфутболюють, - скаржиться Ґіддінґс. - Люди в цьому селі в найкращому випадку приголомшені, а в найгіршому – обурені поведінкою Його Королівської Високості. Ніхто не може зрозуміти, чому він не прислухається до сусідів”.

Архітектурні опоненти Чарльза вважають, що він не має права представляти “маленьких британців”, тому що ті не давали принцу такого мандату.

“Кожен, хто відчуває обов’язок представляти громадян, має обиратися, - говорить архітектор Роджерс. - У країні є гідно організована демократична система виборних радників, які призначають проектантів, і цей процес дозволяє громаді організовувати відкриті збори, на яких вони висловлюють свої зауваження щодо проекту забудови. Всі ці процедури відбувалися протягом чотирирічної роботи над перебудовою “казарм Челсі”.

У відповідь секретар принца сказав, що Чарльз втрутився у ситуацію тільки після того, як до нього звернулися місцеві мешканці.
“Вони попросили Квінлана Террі (нагадаємо, улюбленого архітектора Чарльза - ІнфоПорн ) запропонувати альтернативний дизайн, - пояснив секретар. - Щоб Террі відобразив їхню точку зору на розвиток кварталу. А погляди цих мешканців відображають погляди більшості. І вони запитали принца, чи не міг би він підняти це питання перед катарцями. Він і запитав”.

Однак у Чарльзовому листі до прем’єр-міністра Катару немає жодної згадки про те, що місцеві мешканці незадоволені проектом або що вони просили принца писати від їхнього імені. Чарльз пояснює шейху Гамаду бен Джассіму бен Джабер аль-Тані, що звертається до нього тому, що “відверто кажучи, моє серце впало, коли я побачив ці плани реконструкції”.

Принц підкреслив у листі, що звернутися до катарської влади його спонукали особисті мотиви: “За все життя я був змушений спостерігати, як руйнують одну частину Лондону за іншою, і чим далі, тим “бруталістичнішою” була нова забудова”.

Секретар принца заперечив, що метою Чарльза було тишком-нишком підкопатися під проект реконструкції “казарм”: “Він не висловлював приватних поглядів, він говорив про публічні речі. Він представляв місцевих мешканців”.

За суперечками, чи має право аристократ (не обраний на загальних виборах) втручатися у містобудування і представляти інтереси місцевих мешканців, ховається ще одне протиріччя сучаності, пише журнал Glass.

В умовах нинішньої фінансової кризи архітектори, реконструюючи місто, часто віддають перевагу вимогам інвестора (на кшталт засобів безпеки чи підприємницьким уподобанням щодо дизайну) над вимогами громадськості (відкритий публічний простір, доступ громадян до прилеглої території).

Тому перший поверх будівель, який раніше відігравав роль у житті громади як спільний простір (магазини, виставки, транспорт, заклади харчування), тепер часто перетворюється на виняткове майно інвестора і виглядає як звичайна стіна, за яку іншим зась.

І хоча у проектах Роджерса і Террі є вражаюча різниця у стилях, головний аргумент принца Чарльза є іншим: не важливо, що нові забудовні проекти часто виглядають “un-English” (не англійськими); а важливо те, що нова інвесторська забудова змінює принципи публічного містобудування загалом.

Перш за все, пише Glass, змінюється принцип швидкості . Розвиток автомобілізму віддає значну частину території під під’їзд і стоянку для багатьох автомобілів мешканців будинку, при цьому на прилеглій території не залишається місця для громадського транспорту, скверу або іншого спільного простору.

По-друге, іншим став принцип інвестування у будівництво. Якщо раніше будинки створювалися кооперативно або у тісній співпраці з місцевими органами самоврядування, то теперішні інвестори – це часто абстрактна група власників акцій, які зацікавлені у швидкому поверненні вкладених коштів, а не в розвитку спільних для місцевої громади цінностей.

По-третє, іншим став принцип призначення реконструйованих міських кварталів. Оскільки забудовники зазвичай спеціалізуються на чомусь одному, забудови мають тільки одну функцію, зазвичай для небагатьох людей.

Така реконструкція зазвичай призводить до того, що вся нерухомість у кварталі коштує приблизно однаково. А тим часом кілька ветхих споруд можуть допомогти публічному простору, тому що пропонують дешевші ціни для дрібного бізнесу або оренди. Така різниця у якості споруд забезпечує різне вживання нерухомості, що, у свою чергу, є важливим фактором “успішності” загального міського простору.

Казарми Челсі – яскравий зразок “сучасного інвестування в будівництво”. Землею володіє один і той же власник, і забудовник усього кварталу теж один. Вимоги, висунуті інвестором до забудовника - “максимізувати” житлову забудову і “надати суто допоміжну роль” торговим і комерційним площам.

1 Так виглядає квартал з “бараками Челсі” сьогодні

2 “Катарський” план архітектора Роджерса – суцільна житлова забудова

3 Пропозиція улюбленого архітектора Чарльза – щось вікторіанське

4 Лондон ХІХ сторіччя – перші поверхи будівель уздовж каналу віддані в публічне користування

5 Лондон ХХІ сторіччя – забудовник забрав територію уздовж каналу у приватне користування