Здоров'я на експорт: навіщо іноземці приїжджають до українських клінік

Точки тяжіння

Їдуть переважно європейці та американці, привчені до дуже високих стандартів якості медичного обслуговування. В Україні вони шукають дешевини — і знаходять. Як зазначає менеджер проекту «Міжнародна виставка. Охорона здоров'я» ДП Прем'єр Експо Маргарита Оніщенко, тутешні ціни на стоматологічні послуги удвічі-утричі нижчі, ніж середньоєвропейські. У кардіохірургії, репродуктивній та відновній медицині ціновий розрив буде ненабагато меншим. Все це за співставного рівня якості. «Серед зарубіжних клієнтів українських клінік дуже багато людей, у яких із якихось причин немає медичної страховки у країні громадянства, — зазначає Маргарита Оніщенко. — Ціни на медичні послуги у США та Західній Європі дуже високі. Тож незастрахованим пацієнтам часто доводиться виїжджати на лікування туди, де воно дешевше. Багато хто обирає Україну, бо ціни тут низькі, а лікарі набагато кращі, ніж, наприклад, у країнах третього світу».

70% шукачів здоров'я приїжджають до нас заради стоматологічних послуг. До слова, стоматотуризм — один із п'яти найпоширеніших у світі видів healthcare travel. Причин для цього кілька. По-перше, ані у США, ані у Франції, Італії, Англії, ані в Канаді (мешканці цих країн особливо активно займаються медичним туризмом) стандартний поліс медичної страховки, що роботодавець купує для працівника, не покриває лікування корінних зубів. У Сполучених Штатах, наприклад, стандарт такий — якщо проблеми виникають із зубами від першого до четвертого — всі необхідні процедури, включно із імплантацією, оплачує страхова компанія; якщо турбує п'ятий, шостий, сьомий чи зуб мудрості — платить пацієнт. Причому платить чимало. Середньоринкова вартість стоматологічних послуг у країні надзвичайно висока. Наприклад, один імплантат, поставлений у шанованій клініці, обійдеться не менш як у USD 2 тис. Тож лікування зубів у своїй країні найчастіше виявляється не по кишені навіть застрахованим американцям, канадцям і європейцям. По-друге, стоматологічні проблеми, на відміну, скажімо, від захворювань опорно-рухового апарату, не заважають людям пересуватися світом. Пацієнтам нескладно дістатися до місця лікування, навіть якщо воно знаходиться дуже далеко від дому. По-третє, проблеми із зубами зазвичай вирішуються доволі швидко і хворому не доводиться надовго затримуватися у країні, де йому надавали допомогу. Решта 30% приїжджають заради санаторно-курортного лікування, репродуктивної медицини, кардіології, офтальмології та хірургії.

Живі води

В Україні медпослуги вдвічі дешевші, ніж в Європі

Українські санаторії заслуговують на особливу згадку. Цей сегмент ринку останнім часом розвивається вкрай динамічно. Причому, як зазначає Маргарита Оніщенко, в західну частину України іноземці їдуть більш охочіше, ніж до Криму. Рекреаційна інфраструктура в цьому регіоні розвинена краще, та й ціни приїжджих радують. «У нашій країні є великі можливості для профілактики й лікування захворювань дихальних шляхів, сечостатевої системи, реабілітації після травм або операцій, ми могли би зайняти власну нішу на світовому ринку медичних послуг, але для цього слід відповідати дуже високим стандартам, — зазначає менеджер із медтуризму медичної мережі «Добробут» Катерина Гриценко. — Якщо говорити про середній рівень у країні, вітчизняна відновлювальна медицина поки що не може скласти повноцінної конкуренції західноєвропейській. Однак в Україні вже функціонує певна кількість цілком конкурентоспроможних медустанов. Наприклад, центр Козявкіна, де проходять реабілітацію пацієнти з ДЦП, та діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос Прикарпаття».

Ринок лікувальних SPA і оздоровчих курортів на мінеральних водах росте. Є підстави вважати, що в цього напряму в Україні велике майбутнє. Серед клієнтів вітчизняних рекреаційних центрів доволі багато нерезидентів. Щоправда, контингент тут відрізняється від того, з яким працюють стоматологічні, офтальмологічні клініки і центри репродуктивної медицини. Більшість цих людей іноземцями по суті не є. За словами Катерини Гриценко, основний потік пацієнтів, які приїжджають із-за кордону — українці, що свого часу виїхали до інших країн. Ще одна численна клієнтська група — жителі близького зарубіжжя: Росії, Молдови та Азербайджану, які обстежувалися й лікувалися в українських стаціонарах. «Переважно це ті, кому на батьківщині не змогли поставити діагноз, або пацієнти, які звертаються за альтернативною лікарською думкою», — наголошує Катерина Гриценко.

Міжнародна медицина

Можливість надавати якісні медичні послуги за прийнятною ціною хоч і є основним критерієм вибору лікувального закладу, проте сама по собі припливу іноземних пацієнтів не забезпечує. Так можна залучити російськомовних клієнтів — колишніх і нинішніх мешканців пострадянського простору. З європейцями та американцями все складніше, але й заробити на їхньому обслуговуванні можна набагато більше. Тим українським клінікам і оздоровчим центрам, де зараз обстежуються й лікуються такі пацієнти, довелося чимало для цього постаратися. По-перше, потрібен був англомовний персонал, причому не тільки медичний. Крім лікарів і сестер із пацієнтами контактують працівники реєстратури, нянечки, працівники їдальні тощо. Усім їм у клініці, що приймає медтуристів, потрібна хоча б базова англійська. Крім іншого, такій лікувальній установі потрібні клієнт-менеджери, які, бажано, володіли б не лише англійською, а й французькою та/або італійською.

70% медтуристів їдуть до стоматологів

Мовний бар'єр може стати причиною небезпечних непорозумінь, що можуть навіть вплинути на результати лікування. Історію хвороби слід перекласти мовою, зрозумілою лікарям, задовго до прибуття пацієнта. По-друге, керівництву клінік довелося подбати про організацію додаткових сервісів. Таких, наприклад, як трансферт з аеропорту, розміщення дітей та догляд за ними в той час, коли мама-пацієнтка приймає процедури або перебуває на операції. Останнє особливо важливо для медустанов, що спеціалізуються на захворюваннях, які передбачають тривале стаціонарне лікування. Практика показує, що матері часто не готові надовго розлучитися з дітьми навіть заради власного одужання. По-третє, всю систему адміністрування та внутрішнього контролю довелося привести у відповідність із західними стандартами. У США та Західній Європі лікують за протоколом і сумарну вартість лікування затверджують ще до його початку. Це означає, що лікарям, які працюють в українських клініках, довелося привчитися складати кошториси лікування, і, що ще серйозніше, звіряти кожен свій припис зі стандартизованим протоколом лікування, що відповідає діагнозу. У країні, де лікування традиційно призначали на розсуд та під відповідальність лікаря, адаптуватися до західних норм було геть непросто.

В Україні вже з'явилися агентства, що спеціалізуються на медичному туризмі. По суті, їхня робота полягає в тому, щоб спростити діалог між клінікою та пацієнтом. Вони перекладають історії хвороби, підшукують лікувальні установи, організовують попередні дистанційні консультації, зустрічають пацієнтів в аеропортах та розміщують у готелях, якщо не йдеться про стаціонар. За бажанням клієнтів влаштовують екскурсії містом. Найкрутіші агентства навіть допомагають визначити протокол лікування, але це поки що рідкість. Складність полягає в тому, що протокол має бути затверджено до прибуття пацієнта. Тобто до того, як українські лікарі зможуть оглянути його й підтвердити або поставити під сумнів діагноз західних колег. Якщо після прибуття хворого ставлять інший діагноз, виникає необхідність у затвердженні нового протоколу, що викликає безліч додаткових проблем. Лікування не за протоколом загрожує судовими позовами та іншими неприємними наслідками. Актуально для офтальмологічних, кардіологічних клінік, а також для центрів репродуктивної медицини. Стоматологам і фахівцям із реабілітації після операцій і важких станів простіше — в їхній сфері діагнози майже завжди підтверджуються. До слова, це теж один із тих чинників, завдяки яким стоматологія утримує пальму першості на ринку медтуризму.