ЖК /Чайка\: місце, де живе любов

У лютому 2021 року триває будівництво житлового комплексу /Чайка\, розташованого в селі у Чайки Бучанського району (Києво-Святошинського до 2020 року). За 16 років забудовник «ОМОКС» побудував та ввів в експлуатацію 33 житлових будинків проєкту, а також два дитячих садка та дві школи. В нинішньому році ком'юніті житлового комплексу /Чайка\ налічує понад 13 тис. мешканців. Напередодні Дня святого Валентина журналісти порталу Domik.ua запропонували місцевим жителям розповісти власні історії кохання, так чи інакше пов'язані з житловим комплексом.

Ми з чоловіком одружилися в 2010 році — Центральний РАГС, потім вінчання в Свято-Покровському храмі на Солом'янці, все як годиться. Були молоденькими, тільки після університетів, без нормальної роботи: я стажувалась в бюро перекладів, а Олежка кур'єром працював. Ясна річ, жити довелось з батьками, а де ж іще? Я сама з Черкаської області, до весілля винаймала кімнату в бабульки на Відрадному. Уявляла, як дружно будемо жити-поживати зі свекрами: вечорами чаювати на кухні, а у вихідні разом пекти пироги з яблуками та корицею. На цьому моменті всі, хто колись ділив зі свекрухою загальний холодильник, повинні саркастично посміхнутися. Так-так, ось таким наївним телям я була, просто обійняти і плакати.

Спочатку все було добре, але мало-помалу відносини зі свекрухою почали псуватися. То я плиту забуду помити після готування, то перу в святковий день, то голосно телевізор щоночі дивлюсь. Олег був між нами, немов між двох вогнів: вона йому щоразу скаржилась на мене, а я — на неї. До того ж у той самий момент наші відносини з чоловіком переживали кризу трьох років, і я буквально фізично відчувала, як наш шлюб тріщить по швах. Одного разу до нас приїхала в гості моя мама. Подивилась, як ми живемо, і сказала мені вже на вокзалі наостанок: «Ларисо, ви або з'їдете з Олегом на окрему квартиру, або розлучитесь ,третього не дано».

Ми поговорили з чоловіком і вирішили дати нашому шлюбу шанс. Грошей за три роки відклали зовсім небагато, але батьки обіцяли допомогти. Та й моя бабуся на той час залишила мені невелику спадщину. Вирішили, що будемо брати квартиру в передмісті. Після довгих пошуків зупинилися на двох варіантах: житловому комплексі «Коцюбинський» і новобудові /Чайка\. У першому випадку квадратний метр коштував дешевше, але ходили чутки, що у забудовника якісь проблеми. Тому ми почали читати форуми, присвячені /Чайці\. Потім я на роботі якось прохопилася, що хочу купити там квартиру. Виявилось, що моя співробітниця Оксана вже живе там. Вона почала розповідати, як в Чайках класно, а потім каже: «Та краще один раз побачити, аніж сто разів почути! Тож приїжджайте в гості». Ну, ми й поїхали.

Пам'ятаю, насамперед мене вразило те, що Чайки знаходяться лише в 10 хвилинах їзди від міста. І чому я тут раніше ніколи не бувала? Селище дуже гарне: з одного боку розташований сосновий бір, а з іншого — каскад озер з пляжем, кемпінгом і місцями для риболовлі. Не дарма тут облюбували місце санаторії та дитячі оздоровчі табори. Сам комплекс нам теж дуже сподобався: охайний, зелений, чистенький. На територію пускали тільки за перепустками.

У 2013 році квадратний метр у будинку, що будується, коштував 7500 грн, а в готовому — 9000 грн. Оскільки ми хотіли скоріше переїхати, то вирішили брати готову квартиру. Зробили недорогий ремонт, купили найдешевшу кухню в «Епіцентрі», кинули на підлогу надувний матрац — і переїхали.

І ось в минулому році ми з чоловіком відзначили олов'яне весілля. Десять років спільного життя, навіть не віриться. Я досі вважаю рішення купити окреме житло головним рятівним кругом нашого шлюбу. Тому раджу всім, хто знаходиться в подібній кризі: не живіть із родичами, вибудовуйте особисті відносини з чіткими кордонами! Нам пощастило, що ми обрали / Чайку \ — комплекс із кожним роком зростає і розвивається. У 2015 році тут відкрилася початкова школа, в яку зараз ходить наш син. Я після декрету влаштувалась на роботу поруч із будинком — навчаю дітей англійської мови. Наша родина щаслива в /Чайці\. До речі, ім'я Лариса з грецької означає саме «чайка». Гадаєте, це просто збіг?

Читайте також: Дитинство в /Чайці\: детальний розбір інфраструктури

Історія нашого з чоловіком знайомства досить смішна. Це сталося три роки тому, влітку 2018 го. На той момент я вже близько року жила в /Чайці\, орендувала невелику студію в одинадцятому будинку. У мешканців комплексу тоді з'явилась загальна група у вайбері, де люди пропонували свої послуги з прибирання, репетиторства або вигулювання собак, а також рекламували і продавали різний стафф. Я працювала адміністратором у стоматологічній клініці поруч із метро «Житомирська», а у вільний час почала захоплюватися випічкою тортів. Коли більш-менш набила руку, стала пропонувати свою кондитерку в групі. Клієнтів було небагато, але раз-два на місяць у мене щось та замовляли.

І ось одного разу прилетіло солідне замовлення: трикілограмовий торт на честь 35-річчя. Замовницю звали Наталя, день народження намічався у її чоловіка. Він не дуже хотів відзначати, але Наталя вирішила організувати для нього surprise party. Дівчина попросила спекти торт на суботу, але вийшло так, що в суботу її з ранку викликали на роботу, і вдома залишався тільки чоловік. «Можете упакувати коробку так, щоб було незрозуміло, що всередині?» — попросила Наталя. Я звичайно, погодилась: навіщо ж я буду псувати класний сюрприз?

Загалом, в суботу з трикілограмовим «Естерхазі» у коробці, наглухо загорнутою стрейч-плівкою, я пішла відносити замовлення. З цифрами у мене завжди було не дуже, і щоб не забути номер квартири, я записала його на долоні: 94. Двері мені відчинив симпатичний хлопець.

— Вітаю! Ви Віталій? — запитала я.

— Віталій, — кивнув чоловік.

Я подумала: дивно, виглядає набагато молодше за тридцять п'ять. Але вголос сказала:

— Тоді я за адресою. Це замовлення вашої дружини. Там косметика і всякі жіночі дрібнички. Тільки не відкривайте, добре? Вона дуже хотіла сама розпакувати. До побачення!

І швиденько ретирувалася, поки він не встиг поставити мені зайвих запитань: обманювати я з дитинства не вмію. Коротше кажучи, приходжу додому, а через години дві мені дзвонить Наталя: де, мовляв, торт? Я в шоці: віддала, кажу, вашому чоловікові Віталію, 91-а квартира, що не так? Виявилося, поки я несла коробку, хвостик четвірки на долоні стерся, й вийшла цифра 91 замість 94. А сусіда моєї замовниці, що живе в 91-й квартирі, теж звуть Віталій! Коротше кажучи, торт швидко знайшовся. Правда, сусід віддав його Наталії з однією умовою — вона в обмін надасть йому мій номер телефону. «Ти справила на мене таке враження, що я не відразу зрозумів, якого біса взагалі відбувається, — скаже мені Віталік на першому побаченні. — І навіть забув, що у мене немає ніякої дружини, яка могла б замовити косметику».

Через сім місяців я переїхала до Віталіка, а ще через пів року ми одружилися. Я вже давно не працюю в стоматології, а печу тортики, капкейки і макаруни для кафе-кондитерської, розташованої в 21-му будинку. Нам із чоловіком жити в /Чайці\ дуже подобається, і переїжджати звідси ми не плануємо. Хіба що, можливо, коли-небудь замислимося щодо купівлі у більшої квартири: в серпні у нас народиться дочка.

Читайте також: Як живеться в ЖК /Чайка\: відгуки мешканців

Ми купили квартиру в житловому комплексі /Чайка\ років п'ять тому. Щодо «ми» я трохи перебільшив — головними меценатами цієї історії були батьки, а я тоді особливо не заморочувався цим питанням. Але обирали, правда, разом — їздили по різних новобудовах, спілкувались з народом, спостерігали з маман, як батя покривається потом над черговим папірцем із прорахунком розтермінування. ЖК /Чайка\ нам сподобався відразу: велика територія, класний ліс поруч, ніяких колгоспних мувів у дворах типу лебедів із покришок.

Думали місяці три, радилися зі знайомими, в результаті купили «однушку» в будинку, що будується. Маман на підписанні договору філософськи видала: мовляв, покупка квартири — як віддерти пластир. Страшнувато смикнути, а потім раз — і все! Навіть не боляче було.

Через два роки, восени 2018-го, наш будинок добудували і здали. Батя знайшов через знайомих бригаду ремонтників — вони недорого брали за роботу і разом зі стійким перегаром володіли легким флером пофігізму. В результаті, замість кількох місяців ремонт затягнувся на пів року. У цей час на одному з джем-сейшенів свого друга-барабанщика я познайомився з Настею. Пам'ятаю, стояв грудень, на вулиці через п'ять хвилин замерзали навіть мітохондрії в клітинах. А ми обоє жили з батьками, ну куди підеш? Коротше, після трьох цукерково-букетних місяців ми вирішили не дути свистульки, а почати жити разом. Тому коли батіни архітектори житомирського розливу закінчили ремонт, ми переїхали в нову квартиру вже вдвох.

Як нам живеться в /Чайці\? Як свинкам в апельсинках — відмінно. Настя, яка виросла в асфальтобетонній резервації на Позняках, перші місяці взагалі ходила з відкритим ротом: о, зелена галявина! О, справжні сосни! О, жива білка! Я теж задоволений. До Києва можна дістатися за п'ятнадцять хвилин, якщо без заторів. Сусіди всі адекватні, та й у загальному чатику завжди можна домовитися про все в будь-який час доби. Коротше, тут склалось своє ком'юніті, і це дуже вандерфул, я вважаю. Інфраструктури на території теж вистачає — можна хоч картоплі купити, хоч щеплення від енцефаліту зробити. А найбільше мені подобається, що в теплу пору року можна взяти плед і заглибитись кудись у ліс. Настя гортає інстаграм і пиляє нескінченні селфі — вона у мене трохи тамблер герл. Я читаю книжку, в рюкзаку відпочивають сендвічі з тунцем і квашеними огірками Класно все ж таки, що все це є в моєму житті — і Настя, і наша затишна квартирка, і цей ліс. Ну і сендвічі, звичайно.

Читайте також: Місто vs. передмістя: з'ясовуємо, де краще жити

Партнер статті — девелоперська компанія «ОМОКС» — вітає читачів з Днем святого Валентина та бажає створювати власні історії кохання у новеньких квартирах житлового комплексу /Чайка\.

Дізнатися більше про новобудову, місцевих жителів і задати питання представникам відділу продажу можна на форумі ЖК /Чайка\.

Інформаційно-аналітичний відділ Domik.ua

© domik.ua, 2021