Подати оголошення

Київ на долоні: як живеться у центрі столиці

ЖК CRYSTAL RESIDENCE
ЖК CRYSTAL RESIDENCE
Київ на долоні: як живеться у центрі столиці
Що особливого у житті в центрі столиці та чому звідти не хочеться переїжджати — розповідають місцеві жителі.

Редакція порталу Domik.ua продовжує розповідати про популярні столичні локації, збираючи про них цікаві факти та відгуки містян. У цьому матеріалі мова піде про центр Києва, а саме — про мікрорайон Нова забудова.

Нова забудова територіально належить до Голосіївського району столиці. Це вузька смуга чотирикутних кварталів, затиснута між залізничним полотном та пагорбами Печерська. Тягнеться вона від станції метро «Либідська» до бульвару Тараса Шевченка. Мікрорайон з'явився у 30-х роках ХІХ століття, коли у Києві почалося будівництво Новопечерської фортеці. Оскільки система укріплень мала охопити всю територію Печерська, місцевих жителів довелося переселити на береги річки Либідь. За кілька десятків років колишня околиця перетворилася на діловий центр столиці. 2021 року Нову забудову часто називають «київським Манхеттеном». Об’єднує ці райони схожа архітектура будівель, планування вулиць та постійне зростання цінника нерухомості.

Так виглядав мікрорайон Нова забудова у 1914 році

Матеріал написано за підтримки житлового комплексу Crystal Residence. Його компанія «Буд Сіті Development Group» зводить на вул. Жилянській, 26-28, за 400 м від станції метро «Олімпійська».

Десять головних переваг житлового комплексу Crystal Residence

  1. Розташування в центрі столиці, за 400 м від НСК «Олімпійський» та за 800 м від площі Льва Толстого.
  2. Розвинена інфраструктура локації: ресторани, бізнес-центри, дитячі садки, школи, галереї та концертні майданчики.
  3. Стандарти бізнес-класу: дизайнерські лобі, консьєрж-сервіс, швидкісні ліфти.
  4. Триметрові стелі.
  5. Закрите від автомобілів та безпечне внутрішнє подвір'я.
  6. Зелена тераса для резидентів на даху 9-го поверху.
  7. Власна інфраструктура комплексу: сигарний клуб, дитяча кімната, спа та спортивний центр.
  8. Дворівневий паркінг на 89 машино-місць.
  9. Квартири із відкритими терасами площею від 11 до 27 кв. м.
  10. Можливість купити квартиру з виконаними чорновими роботами та встановленими лічильниками.
Візуалізація житлового комплексу Crystal Residencе

Ілона Марченко, 33 роки, креативна директорка

У студентські роки я багато подорожувала Європою, багато разів була в Італії, Франції. Напевно, саме Рим та Париж навчили мене цінувати архітектуру, відчувати ту естетику та атмосферу, яку вони передають. Під час подорожей я засвоїла, що дух міста — це насамперед архітектура та люди. Тож коли я нарешті заробила на власне житло, то розглядала лише квартири у старих будинках у центральних районах Києва — Липках, Паньківщині, Подолі. Перша локація відпала практично відразу: після кількох переглядів я зрозуміла, що не потяну двокімнатну квартиру за ціною космічного корабля. Поділ ніжно люблю, але друзі, що живуть там, часто скаржаться на гнилі комунікації в старих будинках, щурів і проблеми з паркуванням.

Потім мені пощастило: знайома виграла Green Card та терміново продавала свою квартиру на Антоновича. Я бувала в неї в гостях, коли вулиця ще називалася Горького, та з захопленням згадувала світлі кімнати, високі стелі та гарний під'їзд із мозаїкою та кованим поруччям. Згодом мені вдалося з'ясувати, що архітектором цього будинку був Андрій Краус. У деяких квартирах досі збереглися кахельні печі, мармурові підвіконня та ліпні стелі. Такий, знаєте, французький шик на одній із центральних вулиць Києва.

Я живу у цьому будинку вже четвертий рік. За цей час встигла обзавестися власним діджитал-агентством, сліпим на ліве око ретривером з притулку і непогано вивчити район. За десять хвилин пішки від мого будинку — парк Шевченка. Я люблю гуляти тут із собакою: брати в кав'ярні карамельний макіато і спостерігати, як студенти біжать на пари, а в шаховому дворику збираються інтелігентні дідусі в потертих фетрових капелюхах. Мій офіс знаходиться біля цирку, це 15 хвилин на машині. Якщо бульвар Шевченка стоїть, а таке трапляється часто, особливо взимку, то я стрибаю на метро і доїжджаю до «Вокзальної», а вже звідти йду пішки. У вихідні взагалі нікуди не їжджу. Ходжу снідати в «Адель» або до «Улюбленого дяді», гуляю в Ботсаду. Якщо погода гарна, можу пройтися до Золотих воріт. Загалом, жити в центрі — це ніби бути членом елітного закритого клубу, й тобі дозволено трохи більше, ніж усім іншим. Нікуди не поспішати, насолоджуватися справжнім містом, а не його симулякром із бетонних коробок та «Ашанів». Ширина вулиць у співвідношенні з висотою будівель — ось, на мою думку, та пропорція, яка робить місто гармонійним та красивим. Це і становить для мене чарівність центру міста.

Ще мені подобається, що тут знаходяться всі знакові місця Києва: головний корпус Університету ім. Шевченка, PinchukArtCentre, Ботанічний сад ім. Фоміна, палац «Україна», костел святого Миколая. І люди, що жили тут, справжні легенди — художник Казимир Малевич, поетеса Леся Українка, композитор Рейнгольд Глієр. А тепер тут живу я. Це додає гордості.

Парк Шевченка — улюблене місце прогулянок жителів мікрорайону Нова забудова

Сергій Данилишин, 26 років, музикант

Мені здається, що в центрі Києва зовсім інша енергетика, ніж на його околицях. Я народився на Виноградарі, а потім багато років прожив на ДВРЗ, тому не з чуток знаю про всю цю «панельну романтику». У 22 роки вирішив з'їхати від батьків, і ми з товаришем винайняли однокімнатну квартиру на вулиці Гончара. Не те, щоб тоді у нас було так багато грошей, просто пощастило. Проживши там два роки, я зрозумів, що хочу жити в центрі. Тепер я орендую квартиру сам, мешкаю в дореволюційному будинку на Шота Руставелі, недалеко від синагоги.

Мені не дуже подобається назва мікрорайону Нова забудова — вона якась надто сучасна, чи що. Тим більше, тут практично нічого нового немає, за винятком кількох новобудов. Одні з них відверто жахливі, інші — гармонійно вписуються в ландшафт. Я не архітектор, тож не знаю, як це працює. Але як киянин можу сказати: на мою думку, у центрі треба дозволити будувати лише тим, хто це вміє робити.

Якщо дивитися глобально, то жити у центрі — абсолютна перевага. Усі мінуси нівелюються, хоча вони, безумовно, є. Наприклад, у пішій досяжності від мого будинку немає нормального супермаркету. А я вегетаріанець і не їм, наприклад, сир із сичужних ферментів. А інший знайти поблизу важко. Або ще буває так: ти виходиш за хлібом у розтягнутих трениках, а в галереї по сусідству цього дня відкриття виставки чи концерт якийсь. І ти, доки дійдеш за тим злощасним хлібом у цих старих трениках, зустрінеш усіх своїх друзів та знайомих.

Я хотів би і далі тут жити, але вже у власній квартирі. Нині я активно відкладаю на нерухомість, багато працюю. Щоправда, карантин трохи змінив плани — торік у нашого бенду намічалися великі гастролі Західною Європою, але були скасовані. 

Мене іноді запитують друзі: ти зміг би після центру жити десь на Троєщині, наприклад? Я відповідаю: звісно, ​​так. Але точно б не хотів. Є класні будинки, а є такі, що коли в них заходиш, розумієш: це будинок-особистість. У ньому було багато всього — події, емоції, історії, і все це складається в один великий пазл, який цікаво розглядати. У нових районах я таких будинків не зустрічав.

На вулиці Терещенківській розташована найбільша в країні експозиція творів мистецтва – музей Ханенків

Марія Хайдукова, маркетолог, 37 років

Я народилася та виросла у Голосіївському районі, біля станції метро «Либідська». Тоді це була остання станція синьої гілки, і наш мікрорайон вважався майже околицею, а нинішні Теремки взагалі були чи не передмістям. Все змінилося якось одразу. Пам'ятаю, коли я ходила до школи, наш дім  був  просто типовою панельною дев'ятиповерхівкою серед таких самих «сусідок», у дворі стояли гаражі, по дахах яких ми любили лазити, а поряд з метро був ринок, який ми називали «китайським» — там можна було купити всілякі дефіцитні продукти на кшталт карі, рису для суші чи екзотичного васабі.

Все змінилося просто водночас. Ринок знесли і на його місці виріс торговельний центр Ocean Plaza. Замість старих гаражів тепер височіє новенький бізнес-центр, а через дорогу — сучасний великий житловий комплекс із закритою територією та фонтанами. Змінилася не лише візуальна складова району, а й він сам ніби наповнився новою енергією, завирував. З'явилося багато молоді, відкрилися якісь нові заклади, концептуальні ресторани, магазини.

У 26 років я вийшла заміж вперше і переїхала до чоловіка на Воскресенку. Не можу сказати, що мені там не подобається. Все начебто було поряд — супермаркет, парк із озером, спортзал, я навіть класний масажний салон неподалік будинку знайшла. Бракувало чогось невловимого, ось цього відчуття життя в гущавині подій, у серці міста. Я ніби переїхала не в інший район Києва, а якийсь провінційний, хоч і прикольний райцентр. Плюс я, як і раніше, працювала на Печерську, і на дорогу щодня витрачала стільки часу та сил, що ввечері просто готова була лягти та померти.

Коли ми розлучилися з першим чоловіком, я повернулася до старої  квартири матері. Але моїй сестрі це не дуже сподобалося, і вона запропонувала квартиру продати. Я довго думала, на що витратити свою частину грошей: купити вторинку чи новобудову. У результаті зупинилася на другому варіанті, і ні про що не шкодую. Зараз я живу у новому будинку неподалік метро «Олімпійська». Було дуже мудрим рішення  купити тут квартиру на стадії котловану — зараз житло в цьому комплексі коштує вчетверо дорожче. Коли сюди зайшла вперше, мені все сподобалося: панорамні вікна, високі стелі, новенькі лобі та ліфти. Захотілося не везти сюди нічого зі старих меблів, тому я з маминої квартири взяла лише книжки та живі рослини. Мені взагалі з дитинства чомусь здається, що твій дім — там, де твої вазони та книжки.

Напевно, зайвим буде говорити, що мені подобається тут жити. Навколо стільки класних місць, що цей район можна досліджувати роками, постійно відкриваючи щось нове для себе. Плюс майже щомісяця з'являється щось свіженьке — новий ресторан, новий фітнес-клуб, нова школа. Вдень здається, ніби тут дуже жваво, проте після шостої вечора, коли офісні службовці розходяться по домівках, район змінюється — стає тихим, камерним, якимось «своїм». Ми з сином любимо виходити на прогулянку ввечері, брати в «Хлібному» фісташкові круасани й спускатися вниз Великою Васильківською, повз костел, до парку Заньковецької. У такі моменти я почуваюся по-справжньому вдома.

Костел Святого Миколая — одна з найвідоміших столичних пам'яток, розташована в Новій забудові

Читайте також: Мені наснився сон: один день з мого майбутнього життя в ЖК Crystal Residence

Висновки

Центральне місце розташування, наявність метро та розвинена інфраструктура сприяють тому, що житло в Новій забудові має стабільний попит і неухильно зростає в ціні. На ціноутворюючий чинник  впливає також і те, що тут залишилося не так багато ділянок землі, які підходять під забудову. У листопаді 2021 року в Новій будові на різних етапах будівництва знаходяться 18 новобудов. ЖК Crystal Residence виділяє на тлі інших проєктів десять головних переваг, про які ми писали вище. Вартість житла у ньому  стартує від 49 000 грн за кв. м.

Більше дізнатися про темпи будівництва проєкту та актуальні ціни на квартири можна на форумі ЖК Crystal Residence.

Інформаційно-аналітичний відділ Domik.ua

© domik.ua, 2021

Оцініть статтю

Читайте також

Акція на квартири в ЖК «Файна Таун»

Акція на квартири в ЖК «Файна Таун»

Держстат: житлова нерухомість подорожчала у 2021 році

Держстат: житлова нерухомість подорожчала у 2021 році

Знижка 5% на двокімнатні квартири в ЖК Life Story

Знижка 5% на двокімнатні квартири в ЖК Life Story

Поділіться вашою думкою
0 коментарів