Три моделі монетизаціїї субсидії: інфографіка

Domik.ua розповідав, чому в Україні не стали монетизувати субсидії .

Механізм, який використовується нині щодо надання субсидій, практично сприймає людину лише як оформлювача документів і такого собі формального персонажа, який не лише не розуміє, як і чому вона нараховується, коли і куди перераховується, але й є головним винуватцем і потенційним злочинцем, оскільки не заощаджує енергетичні ресурси. Насправді ж споживач має відгравати ключову роль у такому механізмі, оскільки, якщо подивитися н одну з основних цілей задекларованих урядом, лише людина може мати зацікавлення зменшувати споживання чи здійснювати заходи з енергозбереження, а зовсім не всі ті десятки «посередників», що існують між нею і державою – надавачі послуг ЖКГ, постачальники газу чи електроенергії тощо . Як наслідок, видатки  державного бюджету для виплат субсидій, які насправді минають людину і йдуть усім цим посередникам, не лише постійно роздуваються, а й подаються як велике благо і соціальний захист населення. 

Вирішенням проблеми із неефективним використанням коштів, що спрямовуються на субсидії, може стати монетизація. Інакше кажучи – введення людини в згаданий механізм як повноцінного його учасника. Тобто, направляти кошти не на рахунки постачальника послуг, а безпосередньо споживачу. Таким чином споживач зможе вільно або обмежено (залежно від способу монетизації) розпоряджатися цими коштами. Відповідно, в нього будуть стимули для економії ресурсів та енергозбереження. 

Читайте також: Як дізнатися про наявність заборгованості за ЖКП

Є кілька варіантів монетизації: 

«Суцільна монетизація» – це коли немає обмежень щодо використання коштів, які надходять у вигляді субсидії за умови, що людина своєчасно розраховується за житлово-комунальні послуги. 

«Обмежена монетизація» – це коли затверджено певний спектр товарів та послуг, на які людина може витрачати отримані кошти. Звісно, вона їх може витрачати за умови, що в першу чергу сплатить за житлово-комунальні послуги.

«Регульована монетизація» – це коли кошти можна використовувати виключно на сплату житлово-комунальних послуг.  

В першому варіанті існує ризик несплати за послуги, оскільки людина отримавши готівку може почати використовувати її на інші свої потреби і нарощувати заборгованість. І якщо покаранням зробити відміну субсидії, то знову ця людина залишиться незахищеною. 

Другий варіант буде неприйнятним для сільських жителів, оскільки на сьогодні далеко не в усіх невеликих населених пунктах встановлені термінали в магазинах, аптеках, а відповідно люди не матимуть можливості розраховуватися карткою. 

Третій варіант, на мою думку, є найбільш оптимальним. У цьому випадку на кожного субсидіанта в банках відкриваються рахунки із спеціальним режимом використання. На ці рахунки надходять кошти субсидії, які субсидіант може використати виключно для здійснення розрахунків за комунальні послуги та енергоносії. Однак, з метою стимулювання субсидіантів до економії ресурсів, по закінченню опалювального періоду має бути проведена звірка між надавачами послуг та субсидіантом, а отримана економія може бути використана на власний розсуд споживача. Це може стати найбільшим із стимулів для економії та здійснення заходів з енергозбереження. При тому, це не призводитиме до виникнення додаткової заборгованості за комунальні послуги та енергоносії. 

Читайте також: У якій області теплі кредити користуються найбільшою популярністю

Щоб монетизація була успішною не залежно від обраного способу потрібно виконати 3 умови:   

по-перше, приведення до адекватних показників соціальних нормативів житла і користування житлово-комунальними послугами, які, незважаючи на численні перегляди, досі залишаються завищеними;

по-друге, стимулювання населення і реалізація державних програм щодо встановлення лічильників (у тому числі й на тепло), що сформує відповідальне ставлення людей до споживання енергоресурсів і сформує культуру сплати за отримані послуги та енергозбереження;

по-третє, формування централізованої бази отримувачів субсидій, її періодична верифікація з іншими базами даних як у системі соціального захисту, так і в інших сферах (ДФС, Пенсійного фонду, Міністерства юстиції тощо), що попередить випадки шахрайств і нарешті дасть державі реальну аналітичну базу для формування подальшої державної політики у сфері надання субсидій.

І насамкінець, монетизація субсидій – це не «миттєве рішення», це – тривала процедура, яка займе не один рік. І починати її потрібно вже зараз, не очікуючи кращих часів чи надуманих відмовок. Нещодавня заява Міністра соцполітики Реви про відмову від монетизації субсидій свідчить не лише про недовіру влади до громадян, а й про бажання зберегти нинішні, м?яко кажучи, не прозорі схеми і оборудки у цій системі. 

А втор: Юрій Мироненко, голова Правління Інституту суспільно-економічних досліджень (ІСЕД)